Homo Deus. За лаштунками майбутнього
- Автор: Харари Юваль Ной
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Форс Україна
- ISBN: 978-617-7559-40-4
- Переводчик: Александр Демьянчук
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Homo Deus. За лаштунками майбутнього». Краткое содержание книги:
Скажімо, люди завжди хотіли подолати старість і злидні й дорівнятися до богів. Але для цього вони мають отримати контроль над власного біологічною основою. Якщо колись смерть і біль зникнуть із нашого життя, а підстави сподіватися на це не такі вже й нереальні, ми зможемо подвоїти тривалість життя або й жити скільки заманеться... На допомогу нам уже зараз приходять різноманітні пристрої зі штучним інтелектом. Та чи впевнені ми, що комп’ютери не мають жодних відчуттів чи бажань? А якщо вони не мають їх нині, то, може, коли стануть значно складнішими, зможуть розвивати власну свідомість? Якщо так станеться, як ми про це дізнаємося? І головне питання — якими будуть суспільні відносини? Чи не стане пересічна людина рабом штучно створених і вічно живих істот із незбагненною свідомістю?
Ювал Харарі в цій книзі не дає відповідей, а пропонує читачеві самому їх шукати. Відчуйте подих нової епохи вже зараз!
Така анімістична позиція вражає багатьох індустріалізованих людей. Більшість із нас автоматично сприймає тварин як засадничо відмінних і нижчих. Це тому, що наші, навіть найстаріші, традиції виникли через тисячі років по закінченні ери мисливців-збирачів. Наприклад, Старий Завіт написано у першому тисячолітті до нової ери, а його найстаріші історії відображають реалії другого тисячоліття до нової ери. Однак на Близькому Сході епоха мисливців-збирачів закінчилася більш ніж на сім тисяч років раніше. Тому не дивно, що Біблія відкидає анімістичні вірувангія, і її єдина анімістична історія з’являється на самому початку як страшне передвістя. Біблія — довга книга, сповнена див, чудес і таємниць. І все ж єдиний раз, коли тварина починає спілкуватися з людиною, — це тоді, коли Змій спокушає Єву з’їсти заборонений плід пізнання (Валаамова ослиця теж промовляє кілька слів, однак вона просто передає повідомлення Валаамові від Бога).
У саду Едему Адам і Єва жили як мисливці-збирачі. Вигнання з Раю навдивовижу відповідає Аграрній революції. Замість того щоб дозволити Адамові й далі збирати фрукти, розсерджений Бог прирікає його «у поті лиця твого будеш їсти хліб». Тож немає жодної випадковості, що біблійні тварини говорили з людьми лише в доаграрну еру Едему. Які уроки пропонує Біблія з цього епізоду? Що ви не повинні слухатися зміїв і загалом найкраще уникати розмов із тваринами й рослинами. Це призводить лише до катастрофи.
Але біблійна історія має глибші й стародавніші пласти значень. У більшості семітських мов «Єва» означає «змій» чи навіть «жінка-змій». Ім’я нашої прадавньої біблійної матері приховує в собі архаїчний анімістичний міф, за яким змії — це не вороги, а наші предки. Багато анімістичних культур вважають, що люди походять від тварин, у тому числі від зміїв та інших рептилій. Більшість австралійських аборигенів вірять, що Райдужний змій створив світ. Народи аранда й дієрі стверджують, що саме їхні племена походять від примордіальних рептилій, або зміїв, що трансформувалися в людей. Насправді мешканці сучасного Заходу теж вважають, що вони розвинулися з рептилій. Мозок усіх і кожного з нас побудований навколо ядра рептилії, а структура нашого тіла значною мірою нагадує модифіковану рептилію.
Автори Книги Буття могли зберегти рештки вірувань архаїчних анімістів у імені Єви, однак вони ретельно сховали всі інші сліди. Книга Буття свідчить, що, замість походження від змій, люди були створені божественною силою з бездушної матерії. Змій не є нашим прабатьком: він спокушає нас виступити проти нашого Небесного Отця. У той час як анімісти вважали людей просто іншим видом тварин, Біблія стверджує, що люди — унікальні створіння, і будь-які намагання визнати в нас звірів заперечують силу і владу Бога. Дійсно, коли сучасні люди відкрили, що вони фактично розвинулися з рептилій, то виступили проти Бога, перестали його слухати і навіть вірити в його існування.
СПАДКОВІ ПОТРЕБИ
Біблія, разом із її вірою в самобутність людини, була одним із побічних продуктів Аграрної революції, що почала нову фазу стосунків між людиною і тваринами. Початок аграрної діяльності викликав нові хвилі масового винищення, але, що ще важливіше, створив зовсім нову форму життя на планеті: приборканих тварин. Спочатку це не мало особливого значення, оскільки люди змогли одомашнити менш ніж двадцять видів ссавців і птахів, якщо порівнювати з незліченними тисячами видів, що залишалися дикими. Однак із плином століть ця нова форма життя стала домінуючою. Нині понад 90 % усіх великих тварин одомашнено.
На жаль, одомашнені види заплатили за свій незрівнянний колективний успіх безпрецедентними індивідуальними муками. Хоча тваринне царство пізнало багато видів болю і страждань за мільйони років, Аграрна революція створила цілком нові страждання, що іще посилювалися з часом.
Для випадкового спостерігача одомашнені тварини можуть виглядати значно щасливішими, ніж їхні дикі брати і предки. Дикі кабани увесь день шукають собі їжу, воду й прихисток, їм постійно загрожують леви, паразити й повені. На противагу їм домашні свині мають вдосталь їжі, води й притулку, що забезпечують їм люди, які ще й лікують від хвороб і захищають від хижаків та природних катаклізмів. Щоправда, більшість свиней рано чи пізно опиняються на бойні. Але чи це робить їхню долю в чомусь гіршою від долі диких кабанів? Чи краще було б стати жертвою лева, ніж різника? Чи зуби крокодила менш смертельні, аніж сталевий ніж?