Пафос
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2000
- Язык: украинский
- Год: Кальварія
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Пафос». Краткое содержание книги:
Трах відчиняє двері.
Прапор-транспарант розгортається на прикордонних щоглах його нірванічної від'ємності. Щогли теж, здається, розгортаються.
— Ти сам? — заглядає за його плече Лінкуска.
— Вдвох із Залізним Братом. Привіт, Фіоно.
— Привіт. А Залізний Бра…
— Компутер.
В очах Холодної Хвилі згасає вогник напруги. Вона стає м'якою і ніжною, дозволяє Траховї обійняти себе і тільки в останню мить ухиляється від поцілунку.
— Я щойно з потяга. Тобі великі вітання від Офтальмолога.
— Він теж у Станіславі?
— Вчора поїхав до Мінська. Контора арештувала хлопців фармазонова.
— Чілік?
— І Чіліка теж. Кажуть, що арешти санкціоновані президентом… Як я стомилась, якби хто знав!…
Холодна Хвиля знімає шкірянку і розтікається ліжком. Вона озброєна: на жовтих, перекинутих через рамена, широких ременях висить кобура зі сталевим начинням. Три роки тому Трах тримав у руках цю зброю, саморобну двоствольну волину з нарізними (під патрон ТТ) люфами. Він так і не спромігся зрозуміти, як неміцної статури дівчина витримує скажений відбій такої іграшки.
Лупатий Трах сідає на ліжко поряд з лагідно-стомленою Лінкускою.
Чорно— біле хутро за видовженими смаглявими вушками.
Запах дорогого купе (шкіра? мускус лінкусний? турецький тютюн? балафре? єврохімчистка? все разом?).
— Вірші! — тихо сміється Фіона. — Драйвери підбираєш до мене, ґном? Почекай, ще наспіваємось ето єсть наш послєдній.
Вона проводить вказівним пальцем неголеною щокою реввоєнгакера, виймає волину з кобури і повідомляє:
— Я лишаюсь в тебе до ранку. Що поробиш: у вашій провінції пристойній дівчині нема де й переночувати…
— Ура! Врагі трєпєщуті — Трах цілує Холодну Хвилю у шию.
— Зніми з мене цю кляту збрую.
Трах обережно і шанобливо звільняє дівчину від мілітарного обладнання. Впродовж цієї процедури він марно намагається стягнути з Фіони джинси і футболку. Вона пручається і нарешті досить боляче кусає реввоєнгакера.
— Звірррюка! — перекошено сміється найкращий друг Аристида Михайловича.
Холодна Хвиля складає різблені губи у рурку, запускає руку в його волосся і куйовдить перисті спіралі:
— Ню-ню, маленькому боляче зробила зла противна тьолка. Терпи. Ще не вечір, капітане Батлере…
— Не капітан я, не ворог…
Реввоєнгакер обціловує коротко обстрижені плямисті нігті смаглявих рук.
— Я Лоцман Залізної річки, моє шалене циганча. В кімнаті западає тиша.
Рука Лупатого Траха занурюється під футболку і повертається, тримаючи зіжмаканий бюстгальтер.
— Може, я хоча б помиюсь після вагона?
— Ти класно пахнеш. Дуже збудливо.
— Збоченець! — Лінкуска зістрибує з ліжка. — Де в тебе ванна?
— Облом, — розводить руками Лоцман, — ванна, звісно ж, є, але вона не працює: бак пробіт, хвост горіт, но машіна лєтіт…
— А в кого працює?
— У ворогів.
Холодна Хвиля витікає у коридор, знаходить ванну і обстежує пробій.
— У тебе є паяльник для бляхи?
— Це такий плаский, подібний до сокири?
— Атож.
— Є, — Лупатий Трах йде шукати паяльник, наспівуючи:
«Титан» відремонтовано за годину.
— Так, — каже Фіона, — до роботи. Поки бак промивається від іржі, треба зробити одне маленьке розкодування…
— Упс! В такому настрої? Потім, кицьо, потім, потім… Спочатку ванна, масаж… Я ж уже півгодини розминаю долоні, щоб зробити тобі справжній тайський масаж…
— Дивись, щоб мозоля не виросла. По машинах! — Фіона, сміючись, штовхає його у крісло перед монітором. — В тебе прикольний скрінсервер.
На чорному екрані «Целерона» кожні тридцять секунд вибухає і розлітається кольоровим феєрверком зображення американського прапора.
— Це розкодування — завдання від Офтальмолога?
— Від мене.
Лоцман Залізної річки тяжко крекче й активує Залізного Брата.
— Ось, — партизанка дає реввоєнгакерові дискету. — Цей флопік треба відкрити.
— Відкриваємо… Тут тільки якась мережова адреса і два слова: НЕВСИТИМА ПІВНІЧ.
— Це пароль. Знайди в Мережі заадресовану сторінку і відкрий цим паролем.
— Ото і все? Нецікаво. А я ж був готовий здійснити заради твоїх сталевих оченят несамовитий подвиг, розкодувати і понищити тридцять три рівні захисту, вдертись в базу даних ЦРУ… А тут? Вже і пароль є… Нецікаво.