Паризьке кохання
- Автор: Чагровська Лариса
- Язык: украинский
- Год: ФОП Демська-Кульчицька О.М.
- ISBN: 978-966-2176-02-5
- Жанр: Современные любовные романы
Электронная книга - «Паризьке кохання». Краткое содержание книги:
— А що ні?! — не здавалася Зорянка. — Дуже багато тих мозків у Маргарити. Ходить лишень туди-сюди та й обновки демонструє.
— Зрівняла! — пхикнула Ніна, — вона ж дружина генерального. Може взагалі робити, що хотіти, і ніхто нічого не сміє їй сказати.
— Так то воно так, але зарплату вона мабуть дістає за найвищою категорією, — резонно докинула Люся.
— Звичайно, що за найвищою. Цікаво, а як би ти була дружиною генерального, то яку б хотіла…
— Не, знаю, — знизала плечима Люся, — мабуть, я б взагалі старалася не працювати з ним на одній роботі.
— От в тому й різниця між тобою, Люсь, і Маргаритою, — зауважила маринка. — У тебе є елементарне почуття такту, а в Маргарити — елементарна доза нахабства.
Дівчата всі дружно розсміялися. Зоряна знову взялася мріяти про довгоочікуваний бал:
— А може в цьому році на бал прийде наш Олег Олегович. Який він лапочка! Усі дівчата хотіли б закрутити з ним роман. Але він ні на кого не ведеться. На балу можна було б спробувати підчепити його. Як на мене, то це може дуже допомогти у кар’єрі.
— Він що, грип, щоб його підчіпати, — обурено зауважила — Маринка, яка й сама трохи нерівно дихала на Олега Олеговича.
— Зоряночко, це ж не чесно робити кар’єру, використовуючи приватні знайомства або особисті зв’язки. Треба своїм розумом досягати вершин. Ми ж тільки що про це говорили, — докинула Таня.
Тепер уже Зоряна знизувала плечима:
— Ти точно дурненька. Ну яка ж дівчина у наш час не використовує чоловіків для своїх цілей? На те вони і чоловіки, щоб мудра жінка за їхнім коштом досягала своєї мети.
Але Таня заперечно похитала головою.
— Ні, Зорянко, тут я цілком згідна з Маринкою. Не повинно так бути. Особливо щодо Олега Олеговича.
— А що, Олег Олегович особливий чи що? — розсміялася Зорянка.
— Ну, він такий… — тут Таня осіклася, боячись видати себе, що закохана в Олега Олеговича.
— Невже у тебе до нього особливий інтерес? — Зоряна уважно подивилася на приятельку. — Ти часом не закохалася у нього?
— Ні! Що ти! — Таня замахала руками, але подумки сама собі сказала: боюся, що я в нього втріскалася по самісінькі вуха.
— І не думай, подруго! Він не для таких, як ми, дарма що неодружений. Ні разу я не бачила, щоб він загравав з якоюсь дівчиною. Постійно зайнятий, такий важний. Якось Маринка спробувала його запросити на вихідні покататися на лижах, а він відмовився, сказавши, що їде до своїх батьків за кордон. Він постійно користується цією відмовкою. Може правда, а може, просто не хоче ні ж ким зустрічатися. Цікаво чому? Не голубий наче б то… Але спробувати завжди можна, — Зоряна хитро підморгнула Тетянці.
— Можна, — засміялася Таня.
— Учора секретарка шефа по секрету розповіла, що фірма запросила виступити на бал Віталіка Козловського. Тобі подобається Віталік? — по-змовницьки зашепотіла Люся до Тані.
— Дуже подобається, — зітхнула Таня, — але без гарної сукні навіть і думати не треба йти. Який чоловік мене помітить, якщо не буде гарної сукні?
— Так, без сукні ти ніхто… — наче вирок промовила Ніна, — але при бажанні завжди можна знайти якийсь вихід.
— І який?.. — щиро поцікавилася Таня.
Дівчата на якусь мить замовкли. А потім Ніна, яка за всю розмову так і не відірвала очей від свого комп’ютера, повернулася до Тані й сказала:
— Не сумуй, Тетянко. Знаєш, у мене є хороша знайома. Вона гарна кравчиня. Я сама іноді користуюся її послугами. Я попрошу її, і вона зробить тобі сукню, незгіршу від дизайнерських. Завтра… Ні, сьогодні я їй подзвоню, якщо вона вільна, тоді візьме твоє замовлення.
Від несподіваної перспективи таки потрапити на бал у Тані загорілися очі:
— Спасибі тобі, Ніночко. Але ж скільки це може коштувати?
— Не хвилюйся. У свій час я знайшла для неї кілька дорогих клієнтів, то тепер вона зробить тобі це із знижкою.
— Ніно, ти супер! — щиро вигукнула Люся, яка завжди всім співчувала, і дуже раділа, коли чиїсь проблеми вдавалося успішно вирішувати…