Зоряні крила
- Автор: Собко Вадим Николаевич
- Год: 1958
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Зоряні крила». Краткое содержание книги:
Він знав усе це, бачив на власні очі і володів цією країною високих людей. Весь час його перебування в цьому витонченому полоні батьківщина яскраво вимальовувалася перед ним. Він знав кращих людей своєї рідної землі. Він добре знав своїх ворогів — ворогів своєї Вітчизни.
Мей слухала його не перебиваючи. Юрій говорив захоплено. Мей уважно дивилася на його губи і раптом запитала так собі, між іншим, спокійно і не поспішаючи:
— Скажіть, у вас була кохана там, у Києві?
Це запитання було несподіваним. Воно ніяк не стосувалося розмови. Усе захоплення зникло. Юрій глянув на Мей сторожко і підозріло.
Випитує вона щось чи це просто жіноча цікавість? Може, вона хоче перевести розмову на іншу тему? Може, вона хоче якось спіймати його?
Він мить подумав і відповів:
— Так.
— Вона була дужо гарна? — зацікавилася Мей.
— Для мене вона дуже гарна, — тихо усміхнувся Крайнєв.
Йому було приємно говорити про Ганну.
Хвилину Мей мовчала. Здавалося, відповідь Крайнєва вразила її неприємно. Вона довго розглядала свої ретельно лаковані нігті.
— Все, що ви розказали про вашу країну, дуже інтересно і красиво, — нарешті промовила вона, круто змінюючи тему розмови, — я б навіть не відмовилася все це побачити.
Крайнєв не відповів, його думки були в Києві. Мабуть, там вже вистигли каштани. Вони падають, і шкаралупки розбиваються на асфальті. Тсмпокоричпьові глянцеві каштани здаються лакованими. Десь у Києві, інколи торкаючись носком черевичка блискучих каштанів, ходить його Ганна.
Тиша в кімнаті панувала довго. Раптом стало ні про що говорити. Крайнєв устав, попрощався і вийшов. Хвилину після того, як зачинилися двері, Мей сиділа нерухомо. Потім простягла руку і взяла телефонну трубку.
Дорн відгукнувся зразу. Мей просила його негайно прийти. Так, так, він прийде зараз же, не гаючи жодної хвилини.
Коли він зайшов, Мей сиділа на дивані у своїй звичній позі. Він сів поруч, ніжно поцілував м'яку рожеву долоню. Потім глянув очікувально і запитливо.
— Тут був Крайнєв, — помалу сказала Мей. — Ми з ним дуже довго і приємно розмовляли.
Вона спинилася, ніби чекаючи, який ефект справить сказане. Дорн заохочуюче мовчав, і Мей продовжила:
— З нашої розмови вияснилося, що в нього в Києві залишилася кохана дівчина, наречена чи, може, жінка, я вже не знаю.
Дорн дивився здивовано, все ще не розуміючи, до чого веде Мей.
— Яке це має відношення до мене чи, може, до тебе? — обережно запитав він.
Мей розсміялася весело.
— Боже мій, батьку, який же ти недогадливий. Він же її любить. Ти розумієш — любить…
Тільки тепер Дорн зрозумів. Радість засвітилася в його очах. Він дивився на Мей захоплено.
— Мей, ти геніальна, — тихо сказав він. — Це сильніше за роки моїх умовлянь, моєї роботи.
З коридора Мей Юрій повернув ліворуч і зайшов у вітальню. Там, перед акваріумом, освітленим збоку маленькою лампою, сидів Волох, дратуючи жирних риб. Почувши кроки Юрія, він озирнувся і відкинувся на спинку крісла.
Юрій сів поруч нього. Кілька хвилин минуло в тиші.
— Де Яринка? — байдуже спитав Юрій.
— Пішла спати.
У вітальні знову стало тихо. Легкі кроки почулися біля дверей, і в кімнату зайшов Макс Буш. Він не дивився ні на кого, а просто підходив до акваріума.
Хвилину він мовчав, дивлячись на золоту рибку, яка ніби танцювала у зеленій воді акваріума. Через хвилину губи його ворухнулися.
— Я прошу вірити мені, — тихо сказав він, не зводячи очей з золотої рибки, — вірити і ні про що не питати. Я — комуніст. Всі плани вашої втечі прошу повідомляти мені. Стенсльовський — агент Дорна. Коли буде підготовано мій план, я повідомлю вас. У Москві знають, що ви живі.
Він повернувся і не оглядаючись пішов до дверей, легко ступаючи по килиму.
Хвилину друзі сиділи, немов закам'янілі. Надто неймовірним здалося поєднання в одній особі начальника охорони і комуніста.
Через хвилину Юрій гірко всміхнувся.
— От маємо ще одного провокатора. Подумаєш, немов ми самі не знаємо, хто такий Стенсльовський.
— А головне — повідомляйте йому плани, — підтримав Волох.
— Так, це хитро задумано, — міркував Юрій, — викрити одного гада, щоб ми повірили другому. Дорн, дійсно-таки, розумний хлопець. А скільки він цукерок наобіцяв — і план втечі, і в Москві знають…
Розмова знову обірвалася. Волох тарабанив пальцями по склу акваріума, і риби метушилися там, як перед бідою.