Бунт моїх колишніх

Недобре передчуття боляче різонуло душу.

— То це не з основної роботи? Це телефонували в наших з тобою справах?

Шурик ствердно кивнув.

— Слухай, — я раптом відчула замішання, — я дуже підвела тебе з інформацією про Кішку? Ти ж не обіцяв ніяких конкретних термінів? Можна мені піти з тобою? Я поясню, що це я в усьому винна і що раз їм так потрібно, запросто з'ясую ще безліч усього, — щось невловиме в поведінці Шурика мене страшенно непокоїло.

— Не варто. Ми домовилися зустрітись тут поблизу, в кафе. Я тільки з'ясую пару моментів і відразу назад… Максимум за годину буду вдома.

Знала я Шурикове «за годину». У другого колишнього чоловіка завжди були дивні взаємини з часом. Вони ігнорували один одного. Шурик міг піти на годину, а повернутися за півдня, цілком щиро заявляючи, що він не помітив, як час пробіг повз нього.

Шурик пішов, і я цілком віддалася на поталу Настусі з Дариною.

— А куди ви всіх рибок із акваріума поділи? — для підтримки розмови запитала я в Дашки, яка вперто намагалася змусити мене дивитись підлітковий серіал, котрий прокручувався місцевим ТБ. — Невже на юшку?

Дарія насупилась, а Настуся, котра на той час уже видерлася до мене на коліна, підозріло захихотіла.

— Ну? Хто-небудь мені відповість?

— Розумієш, Катю, — Настуся говорила дуже серйозно, але в очах її стрибали бісенята сміху. Напевне, Дарія могла образитись, якби Сестриця виказала свої веселощі, — Даша нагодувала рибок пилюкою, і тітка Віка заборонила їх тримати. Віддала знайомим.

— Я не хотіла! — Даша тяжко зітхнула. — Розумієш, ми з Настею були вдома. До нас прийшов Вітя, — від згадки цього імені Даша трішки почервоніла. Батьки вже встигли розповісти мені, що сусідський хлопчина Віктор, на три роки старший і розумніший за Дашку, викликав у неї найніжніші почуття, — а мама, як на зло, цього місяця прибирання в дитячій та вітальні мені передоручила, Тетяну попросила цим не займатися… Уявляєш, ніби зумисне!!!

Я не зовсім второпала, де зв'язок між прибиранням, рибками і хлопчиком Вітею. Слухала неуважно, паралельно намагаючись заглушити думки про Шурикову загадкову зустріч, які вперто клекотіли в мозку. «Може, піти слідом?» — несміливо пропонувала негативна моя частина. «Тебе ж попросили не втручатися! Стежити за близькими людьми — негарно!» — голосно відмовлялась інша я.

— Отож, — на допомогу Дарині, що спіткнулася об власні емоції, прийшла Настуся, — Віктор схотів обіграти мене в шашки й поліз по них на сервант. Підставив собі два стільці, глянув і каже: «Боже мій, скільки ж тут пилюки! Дашо, ти тут хоч раз витирала?» А Даша не розгубилася і серйозно так відповідає: «Сам ти пилюка! То такий спеціальний корм для рибок. Я його там сушу. «Пилюка! Придумаєш таке!» Я мало не лопнула, намагаючись не розреготатися! А Віктор візьми, та й не повір: «Та пил це, я ж бачу!» Одним словом, Даша завелася, розсердилася, що їй не вірять і аби довести, всю пилюку з шафи рибкам у акваріум висипала.

— Я не знала, що вони такі примхливі, ці рибки, — Даша чарівно схилила голову набік і безневинно дивилася мені у вічі, очікуючи слів підтримки. — А мама, як довідалася, взагалі розлютилась. Ти ж знаєш, Катрусю, в мами слабка нервова організація…