Рембо
- Автор: Моррелл Дэвид
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Жанр: Боевики
Электронная книга - «Рембо». Краткое содержание книги:
Читачам пропонується переклад українською мовою відомих бестселерів Девіда Моррелла, у яких розповідається про карколомні пригоди Рембо у Сполучених Штатах, В’єтнамі та Афганістані. Динамічний сюжет творів зробить читання по- справжньому захопливим. Герой ніколи не підкорюється обставинам, адже він здатен змінювати їх власноруч!
Видання розраховане на широкий читацький загал.
Донецьк-2006
Переклад Ілика Тараса Ігоровича
Пройшло багато часу, перш ніж він черговий раз простягнув руку вперед і до чогось доторкнувся. І не відразу зрозумів, що це таке.
Дріт.
Він підняв голову — дроту було багато. Огорожа. 1, Боже милостивий, за огорожею щось настільки прекрасне, що він не відразу повірив у реальність побаченого. Придорожня канава. Щебенева дорога. Він сміявся, просовуючи голову між туго натягнутим колючим дротом, знову обдираючись і не помічаючи цього, він сміявся, падаючи в канаву. Там була вода. Він упав на спину, вода залилася йому у вуха, потім став дертися нагору, до дороги, ковзаючи вниз, чіпляючись і підтягуючись вгору, знову ковзаючи — і от одна рука торкнулася дорожньої щебінки. Він не відчував на доторк щебінку. Бачив — так. Дивився просто на неї й бачив. А відчути не міг.
«Хлопець — сильніший боєць, — раптом подумав він. — Але я вмію… організовувати.
За Орвала.
За Шинглтона й Уорда, Мітча і Лестера, і наймолодшого поліцейського, за них усіх.
За себе.
Я знищу цього мерзотника».
Тісл лежав на краю дороги та повторював це знову й знову, потім сказав те ж саме чоловікові з поліції штату, який намагався підняти його, шепочучи «Боже мій», але не зміг і побіг до машини — викликати по радіо допомогу.
ЧАСТИНА III
РОЗДІЛ 1
Була ніч. Тісл сидів у кузові вантажівки під брезентовим навісом і дивився на велику карту, прикріплену до одного з бортів. Горіла тільки маленька електролампа, що висіла біля карти. Поруч із картою, на столику, був громіздкий приймач-передавач.
Радист сидів у навушниках.
Вантажівка національної гвардії номер двадцять вісім зайняла позицію, — сказав він поліцейському. — Той кивнув і застромив у карту ще одну червону шпильку — на південному боці. На сході жовті шпильки показували розташування сил поліції штату. Чорні шпильки на заході позначали поліцію з прилеглих містечок та округів; білі шпильки на півночі вказували на поліцейські підрозділи Луїсвілля, Френкфорда, Лексінгтона, Боулінг Гріна та Ковінгтона.
Невже ви збираєтеся просидіти тут цілу ніч? — запитав хтось у Тісла. Тісл повернув голову — це був Керн, капітан поліції штату. — їдьте додому та поспіть, добре? — продовжував Керн. — Лікар порадив вам відпочити, а тут усе одно найближчим часом нічого серйозного не буде.
Не можу.
Чому?
Репортери шукають мене вдома й на службі. Кращий відпочинок, що я можу собі придумати, — це не проходити через усе заново разом із ними.
Незабаром вони вас і тут знайдуть.
Ні. Я наказав вашим людям біля дорожніх загороджень не пропускати їх.
Керн знизав плечима.
Лікар перев’язував вам обличчя та руки нескінченно довго, напевно, таке захоплююче видовище він бачить уперше в житті. Що це за темна пляма у вас на сорочці? Невже знову відкрилася кровотеча?
Якась мазь, він занадто густо намазав. Під одягом у мене теж пов’язки. Ті, які на ногах, такі тугі, що я ледве ходжу. — Він примусив себе посміхнутися так, ніби тугі пов’язки були тільки невдалим жартом з боку лікаря. Він не хотів, щоб Керн зрозумів, як йому погано, та сильно паморочилася голова.
Болі є? — поцікавився Керн.
Раніше боліло менше, до того, як він мене туго перев’язав. Він дав мені таблетки, велів приймати щогодини.
Допомагають?
Цілком! — Це пролунало як слід. Із Керном доводилося говорити обережно, применшуючи біль, але не настільки, щоб той перестав йому вірити і насильно повернув у лікарню. Раніше, коли Тісл лежав у лікарні, Керн обурювався на нього за те, що він пішов у ліс, не дочекавшись поліції штату. «Це моя юрисдикція, і ви полізли без дозволу — тепер сидіть тут і навіть носа не показуйте!» — промовив Керн. Тісл мовчки витерпів це, даючи Кернові випустити пару, але потім поступово переконав Керна в тому, що вдвох буде легше організувати настільки масштабний пошук. Був і ще один аргумент, який Тісл не використовував, але знав, що Керн сам устиг про це подумати: зараз може загинути не менше людей, ніж на початку, так що буде краще з ким-небудь розділити відповідальність.
Неподалік гуркотіли вантажівки, великі вантажівки, у яких, як знав Тісл, сиділи солдати. Заволала сирена, швидко наближаючись у їхній бік, і Тісл був радий, що можна перевести розмову на іншу тему.