Щоденник Україножера
- Автор: Семесюк Иван
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Люта Справа
- ISBN: 978-966-2760-16-3
- Жанр: Юмористическая проза
Электронная книга - «Щоденник Україножера». Краткое содержание книги:
Десакралізація або смерть!
Але тут, знову ж таки несподівано, настає рішучий фінал фіналу. На авансцені з’являється підрозділ вишколених германських расистів дивізії СС «Адольф Гітлер», з відповідними парадними штандартами і тевтонськими намірами. Починається різанина, попів ріжуть, а ті спритно відбиваються хоругвами. В центрі валки прілий піп б’ється хоругвою з германським полковником, який орудує рейхсштандартом. Врешті, попа подолано і настає тиша, як ото після буревію.
Німці складають обпатрані попівські туші в ями до агрозомбі і заливають все це діло румунською бензиною. Здіймається полум’я нового світу. Підрозділ шикується вздовж могил, і полковник давньогерманською мовою починає читати уривок з «Пісні про Нібелунгів». Хтось із солдатів пускає радісну і мужню сльозу. В цю саму мить встає сонце і кругом розливається обнадійливе ранкове світло. На германських багнетах постає Наддніпрянська Імперія на чолі з канцлером Василем Моргенштерном. Оркестр натхненно грає Баха, а на сцені з’являються акуратні ельфійські поліцаї з віниками та совками, починається тотал-клінінг. Завіса.
Оповідка про алкоголізм, відпочинок
і цілеспрямованість.
Один завзятий митець, який мешкав в гуртожитку, до країв забитому митцями, якось притомився і вирішив поїхати порибалити на Десну. Почав він потроху збиратися і складатися на поїздку. Спочатку заповзявся готуватися морально, пішов до гастроному і купив собі на радість трохи горілки, щоби перед походом розслабитися і помріяти про те, як він з рукзачком, повним закидушок, гачків і хробачків, буде пертися з друзякою на старій перевареній «Волзі» на річку. Як розкладе і встановить намета, як наловить рибки, як наварить смачної юшки і під холодну горілочку буде її споживати, сидячи на березі нічної Десни. Кароче, почався кайф мєчтаній.
Так минув один день, другий день, і почався лютий молодіжний запой в стилі «газ-квас-Drum-N-Bass». Понабивалося до нього в кімнату всіляких алкомитців, й почалася колотнеча на кілька днів і ночей. Пили, курили якісь шкідливі перетерті будяки, проясняли стосунки, гучно слухали неприємну музику, всіляко зайобували гуртожиток і пиздились на карідорі.
Настала мить, коли волю було зібрано в кулак і наче зібралися вже дійсно рушати на рибалку, аж раптом з’ясувалося, що грошей на дорогу вже нема, а є тільки на бухло, мівіну і рибну консерву.
Але митець був незламний цілеспрямований (мнє похуй, я с Драмнбаса). Він порадився сам із собою і вирішив: якщо на природу випхатися вже не вдасться, то влаштуймо природу прямо тут, в кімнаті гуртожитку. Розклав він намета, вбив у підлогу кілочки, частину паркету видер на дрова, закрився в кімнаті та й розпалив багаття. Засів у наметі, і розпочав найкоротший турпохід в історії туризму. Досяг мети оминаючи неминучі, на перший погляд, перешкоди простору і часу. Ясно, що потім стався страшний адміністративний шкандаль, але трохи порибалити він таки встиг.
Це був яскравий приклад того, на що здатна людина, яка шанує природу рідного краю, але обставини заважають їй досягти мети. Цей митець вирішив питання елегантсько — просто створив собі окрему природу, як Господь Недайбог створив свого часу Вкраїну. Тільки Всесильний довбався кілька днів, а митець створив Десну і чернігівські ліси буквально за десять хвилин.
Митці — це агенти Недайбога на землі.
Днями подзвонили з села на Полтавщині, і неприємним голосом повідомили: вашу хату пограбували агровандали, все покрали, що ви недопалили восени. Мотузок, що висів на паркані за хлівчиком, теж поцупили.
Маємо там занедбану садибку, в цій екологічно чистій дупі. Чистій, бо дуже глибокій, адже вона знаходиться на території заповідника і хащів лісництва. Мешкає там тільки один місцевий алкоголік козацького роду (колишній вбивця), а влітку приїздять гарадскіє дачнікі з архетипічними кацапськими прізвищами, на кшталт Матрьошкін (ну чомусь так сталося). Ну оце ж міліція дуже захтіла, аби ми все кинули і на восьму ранку принеслися за стовісімдесят кілометрів від Києва, бо в міліції дуже напружене життя і постійно стаються якісь надзвичайні пригоди. Мусора не мають часу, бо треба срочняком на виїзд, адже в сусідній Дейманівці кнур зґвалтував місцевого голову та повисмикував у клубі всю проводку, а потім десь дівсь, абощо. Село це таке, що навесні хуй заїдеш, бо причаїлося воно під так званою Горою, а дорогу цілеспрямовано знищено ельфійськими тракторами. Окрім того, шляхом стрімко тече тимчасова весняна Міссісіпі, буремна і некерована, а кругом люта, запашна краса.