Година Бика [Ілюстрації Олександра Дмитрієва]

— Вони вміють розраховувати й орбіти, — буркнув Гріф Ріфт.

«Розміри космічного тіла за попередніми даними значно менші зорельота, що відвідав нас у Вік Мудрої Відмови. Наступне повідомлення спостережних станцій о восьмій годині ранку».

— Ось ми і виявлені, — з відтінком смутку сказав Гріф Ріфт, звертаючись до Фай Родіс. — Що робитимемо?

Родіс не встигла відповісти, як спалахнув великий екран і на ньому з’явився знайомий диктор.

— Термінове повідомлення! Всім слухати! Слухати місто Центру Мудрості! — Тормансіанин говорив уривчасто, різко, ніби підвиваючи в середині фраз. Він передав повідомлення про зореліт і закінчив: — О десятій ранку виступить друг Великого Чойо Чагаса, сам Зет Уг. Усім слухати місто Центру Мудрості!

— Що будемо робити? — повторив Гріф Ріфт, приглушивши повторне повідомлення.

— Говорити з Тормансом! Після виступу Зет Уга перервемо передачу, і на всіх екранах з’явлюсь я з проханням про посадку. Олла Дез приготувалася до такого випадку, — на щоках Фай Родіс виступив рум’янець легкого хвилювання.

У призначений час весь екіпаж зорельота зібрався біля екранів зв’язку. Настав найважливіший момент. Заради нього вони послані Землею і проробили цей неймовірний політ прямого променя. Все залежить від того, як складуться стосунки гостей, на жаль, непроханих, з тормансіанами — точніше, з їхніми володарями. Адже рішення цієї невеликої групки людей, або навіть одного лише Чойо Чагаса, визначить «волю» Торманса й успіх експедиції землян.

Сигнальний годинник над крилом відбивача стереоекрана йшов за часом головного міста Торманса. Фай Родіс на якийсь час зникла в своїй каюті і з’явилася приблизно за чверть години до виступу Зет Уга. Очевидно, вона зарані приготувала сукню улюбленого тормансіанського кольору — червоного із золотисто-оранжевим відтінком з пухнастої матерії, яка ще більше поглиблювала тон. Відтінені цією сукнею знайомі риси Фай Родіс стали непохитніші й твердіші, майже грізні, а її плавні рухи скидалися на відблиски червоного сонця Торманса. Вона ще коротше зрізала волосся, повністю відкривши горду шию. Ретельно зачесана, з кучериками на скронях, без жодної прикраси, Фай Родіс сіла в крісло перед екраном, не перемовившись ані словом із супутниками. Приглушений звичний спів приладів ОЕЗ не порушив напруженої тиші корабля.

Гучні удари, що відлунювали металом, наче у великий бойовий щит, сповістили про початок виступу одного з правителів планети. Якийсь час екран був пустим, потім на ньому з’явився невеликого зросту чоловік у червоній накидці, гаптованій химерно переплетеними золотими зміями, його шкіра здавалася світлішою, ніж у більшості людей Торманса. Нездорова одутлість пом’якшувала глибокі складки довкола широкого тонкогубого рота, маленькі розумні очі виблискували рішучістю і водночас неспокійно бігали, ніби тормансіанин остерігався щось випустити з виду.