Кінець Вічності [The End of Eternity]

Фінджі виручив його із скрутного становища. Він несподівано підняв руку й мовив різким, глузливим тоном:

— Дякую. Цього досить. Ви хотіли розповісти, як переспали з тією жінкою.

Харлана пойняла лють. Слова Фінджі в своєму буквальному розумінні відповідали істині, але в устах Обчислювача вони звучали грубо, вульгарно, ба навіть непристойно. Хоч би там що було чи могло бути, але в їхніх взаєминах із Нойс Харлан нічого непристойного не вбачав.

Він мав своє пояснення поведінки Фінджі, його занепокоєних розпитів, несподіваної відмови дослухати до кінця: Фінджі мордували ревнощі! Йому самому Нойс давно вже впала в око, а Харлан вихопив дівчину в нього з-під самісінького носа.

Гнів змінився солодким відчуттям тріумфу. Вперше в житті в нього з’явилася мета, яка означала для нього набагато більше, ніж самовіддане служіння Вічності. Фінджі доведеться ревнувати й далі, бо Нойс Ламбент завжди належатиме Харланові.

Перебуваючи в піднесеному настрої, Харлан зважився висловити Фінджі своє прохання, з яким досі через свою обачність збирався зачекати ще кілька днів.

— Я маю намір просити у вас дозволу на любовні взаємини із Часів’янкою.

Ці слова вивели Фінджі із задуми.

— З Нойс Ламбент, якщо не помиляюсь?

— Так, сер. Оскільки ви очолюєте Сектор, то моє клопотання неодмінно потрапить до вас…

Харлан і сам хотів, щоб його клопотання про дозвіл потрапило до Фінджі. Хай помордується. І якщо він мріє про Нойс, то йому доведеться сказати про це вголос, а Харлан тоді наполягатиме, щоб Нойс надали право вибору. Харлана аж сміх розбирав. Він був певен, що дійде до цього. Отоді буде справжній тріумф!

Зрозуміло, що за звичайних обставин Технік не насмілився б стати Обчислювачеві поперек дороги, та Харлан сподівався на підтримку Твісела, а Фінджі проти Твісела просто дрібнота.

Однак Фінджі був незворушний.

— Мені здається, що ви вже й без дозволу вступили в протизаконні любовні взаємини з тією дівчиною.

Харлан почервонів і, мов школяр, почав виправдовуватися:

— Просторово-часова інструкція наполягала на тому, щоб ми з Нойс залишалися наодинці. Оскільки нічого такого, що спеціально заборонялося б, між нами не відбулося, я не відчуваю за собою провини.

То була неправда, і з напівглузливого виразу обличчя Фінджі було видно, що той знає про це.

— Пам’ятайте, незабаром там відбудеться Зміна Реальності, — сказав Фінджі.

— В такому разі я проситиму дозволу на шлюб з міс Ламбент у новій Реальності.

— Я не думаю, що це буде мудрий вчинок. Не будьте самовпевнені. В новій Реальності міс Ламбент може виявитись заміжньою або втратить свою вроду. В одному я цілком певний: у новій Реальності вона вас і знати не захоче. Ви їй не будете потрібні.

Харлан аж здригнувся від цих слів.

— Ви ще самі не знаєте, як там буде.

— Не знаю? Ви гадаєте, що велике кохання — це злиття двох людських душ, непідвладне будь-яким зовнішнім змінам? Ви, мабуть, начиталися любовних романів.

Харлана немов біс штрикнув у ребро, й він утратив обережність.