Золотий фараон

Шампольйон гарячково працював. Гортав сторінку за сторінкою. Розповідай, Геродоте, розповідай усе, що бачив! А ви, араби й копти, що знали ви про давній Єгипет?

Що? Копти, нащадки давніх єгиптян, так мало можуть розповісти? Але ж їхня мова і письмо походять від тих прабатьків!

Жан узявся вивчати коптські письмена. Він порівнював їх із текстом біблії та фрагментами арабських поезій. Перекладав з давньоєврейської мови на коптську, з коптської — на латину. Деякі розповіді про фараонів збігалися, деякі суперечили одна одній. А всі разом? Чи досить цього, щоб скласти бодай приблизну карту держави фараонів? Напевне, досить.

І Жан-Франсуа Шампольйон запропонував ученим першу карту давнього Єгипту. Юнакові було сімнадцять років. Карта приголомшила вчених, але й викликала в них сумнів. На якій підставі її зроблено? Хто може знати, де пролягали межі Єгипту чотири тисячі років тому, ба навіть раніше?

— Я зібрав матеріал для книжки, — повідомив Шампольйон. — Вона матиме назву: «Єгипет за часів фараонів».

— Нісенітниця! — відповіли вчені. — З допомогою тільки самої уяви не можна написати історію держави, про яку відомо лише, що вона існувала.

Жан-Франсуа написав ту книжку. Вступ до неї він прочитав членам Гренобльської академії. Вчені мужі чудувалися, як діти, що слухають розповідь про фантастичну подорож. Перед ученими стояв сімнадцятилітній хлопець і розповідав про фараонів так, наче сам жив у їхній країні. Сміливо і впевнено розвивав він плин своїх думок, і жоден з-поміж слухачів не спромігся щось заперечити.

А з яким запалом юнак говорив! Його розповідь нагадувала стрімкий потік, що все підхоплює за собою. Присутні в залі відчували: Шампольйон позначений геніальністю. Він уже опанував такі галузі науки, що вивчення кожної вимагало б цілого людського життя.

Тут же, в залі, академіки одностайно ухвалили: Жан-Франсуа Шампольйон гідний бути членом Гренобльської академії.

Гаряче обійняв Фур'є наймолодшого академіка Франції. Для молодого генія Гренобль надто малий, Шампольйон повинен їхати до Парижа. Але перед тим — Фур'є таємниче всміхнувся — він хоче дещо показати юнакові. Показати виливок, копію чорної базальтової плити, що її викопав якийсь французький солдат з піску пустелі, коли будували укріплення поблизу Розетти на Нілі,

Жан прикипів очима до виливка, наче то був химерний витвір фантазії. Невже це справді можливо? Тут, на плиті, викарбувані ієрогліфи, а під ними — тексти давньоєгипетським скісним шрифтом та давньогрецьким письмом.

Ця плита — ключ до таємниці ієрогліфів, малюнкового письма давніх єгиптян! Мертві досі знаки тепер оживуть!

Години збігали, а Шампольйон сидів, схилившись над плитою. Він нічого не чув і не бачив, що відбувалося круг нього. Фур'є давно вже пішов з кімнати. Настав ранок, а Шампольйон усе ще дивився на тримовний камінь. Усіх його величезних знань було замало, щоб прочитати хоча б один з цих значків. Зате він упевнився: ієрогліфи не були малюнковим письмом, як твердили вчені вже сотні років. Але це треба ще довести. Треба звільнитися від впливу всіх попередніх гіпотез і шукати зовсім нової дороги.