Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-91-5
- Переводчик: София Цисарева
- Жанр: История
Электронная книга - «Забуті історії міст: як багатство та культурний розвиток здобуваються толерантністю». Краткое содержание книги:
Для широкого кола читачів, передусім тих, хто цікавиться різноманітними питаннями історії.
ISBN 978-617-7192-91-5
© Переклад. С. Цисарева, 2018
© Видавництво Анетти Антоненко, 2018
© Ніка-Центр, 2018
© Серія «VIAE HUMANAE». Ніка-Центр, 2009
Саме під час перебування Тимофія у Багдаді розпочався діалог між мусульманами та християнами. Несторіани були вдячні за довіру. Найбільшим внеском азійської церкви в історію думки людства було те, що вони довірили арабам для перекладу грецькі та латинські тексти. Прекрасними дарами були, зокрема, праці Аристотеля та Галена. Це сталося тоді, коли класичні джерела в Європі були вже майже забуті. Проте араби ретельно їх зберегли. Ці тексти було віднайдено в Європі лише за доби Ренесансу.
У Багдаді розуміли важливість нових інтелектуальних віянь. Багдадські Аббасиди керувалися висловом, вкладеним в уста пророка Мухаммеда: «Чорнило вченого святіше за кров мученика». Хто зна, належав цей вислів насправді Мухаммедові чи ні, але важливим було те, що за правління династії Аббасидів освіченість цінувалася настільки, що для її обґрунтування навіть шукали благословення пророка.
Ставлення до нових знань було зовсім не таким, як в тогочасній Європі. Араби користувалися революційним вимірювальним приладом — покращеною моделлю приладу греків Александрії, — який називали астролябією. Диск, що обертався, показував орбіти найважливіших зірок і Сонця. На зворотному боці диска була стрілка, за допомогою якої можна було вимірювати висоту небесних тіл над горизонтом. Відомо, що у 801 р. халіф Гарун аль-Рашид надіслав у подарунок Карлові Великому водяного годинника й астролябію. Утім, європейці не надто захоплювалися знаннями арабів. Ба більше, той, хто виявляв до них цікавість, ризикував бути звинуваченим у заняттях чорною магією та проголошеним єретиком.
На відміну від християнських правителів, перші халіфи династії Аббасидів не були впевнені у власній обізнаності. Дехто навіть наважувався самокритично поглянути на себе зі сторони. Син Гаруна аль-Рашида аль-Мамун зауважив: «Перси правили тисячу років і жодної миті не відчували потреби в арабах. Ми ж перебуваємо при владі лише два століття та не можемо прожити без них і години».
Іще дитиною аль-Мамун цікавився наукою та мистецтвом. Аль-Рашид захоплювався грецькими вченнями і придбав за кордоном багато грецьких рукописів. Він піклувався про те, аби його син здобув гарну освіту. Аль-Рашид наставляв учителя свого сина такими словами: «Не дозволяй ані годині проминути без того, аби не передати йому користі нових знань, але не зроби так, щоб наука набридла йому чи поглинула його. Не здавайся легко і не дозволяй йому відчути насолоду від неробства».
Аль-Мамун став правителем з більш широкими поглядами, ніж його батько. Щотижня він збирав у своєму палаці вчених і за вечерею спілкувався з ними про все суще між землею та небом. Він відрядив дипломатів збирати древні наукові тексти. Часто правителі, що зазнавали поразки у війнах, замість золота повинні були надсилати аль-Мамунові книжки. Показово, що, коли Аббасиди укладали одну з багатьох мирних угод з Візантією, серед інших умов було отримання копії праці Птолемея «Математичний синтаксис». Її було перекладено арабською, і надалі праця відома нащадкам під своєю арабською назвою «Альмагест».
Будинок мудрості
Подейкують, що одного разу аль-Мамунові наснився сон, в якому лисий світлошкірий Аристотель сидів на його постелі. Отямившись від переляку, аль-Мамун запитав у Аристотеля: «Що є добро?» Той відповів, що як розум, так і надприродне, тобто наука та релігія, однаково важливі для загального блага. Аль-Мамун дійшов висновку, що книжкова культура є релігійним обов’язком. Історію про сон аль-Мамуна розповів історик X ст. Ібн аль-Надим.
Він зазначає, що саме через цей сон в аль-Мамуна з’явилася пристрасть до видання книжок.
Ми можемо по-різному ставитися до правдивості цієї історії, проте аль-Мамун поставив перед собою неабияку честолюбну мету. Він вирішив зібрати буквально всі книжки світу під одним дахом і перекласти їх арабською. Для цього було засновано місце, котре почали називати Байт аль-Хікма, Будинок Мудрості. Спершу це був королівський архів і бібліотека. Зразком для неї слугувала головна бібліотека сирійської імперії Сасанідів, де було зібрано багато перекладної літератури.
Аль-Мамун підтримував гарні стосунки з Візантійською імперією, і особливо його цікавили грецька філософія та наука. Він був відкритим для різних філософських течій, допомагав перським мислителям і представникам школи мутазилітів, що на перший план ставили розум і відкрито критикували буквальне тлумачення Корану. Аль-Мамун запрошував до себе вчених зі всього світу і ставився до них з пошаною. У розпорядженні аль-Мамуна була також велика група перекладачів і палітурників.