Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України
- Автор: Коллектив авторов
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фактор
- ISBN: 978-966-180-038-9
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України». Краткое содержание книги:
Книга адресується суддям, адвокатам, юристам, які працюють у правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях.
Законодавство враховано станом на 1 січня 2010 р.
2. Особисте життя Цивільний кодекс розглядає як недоторканне. Тому за фізичною особою визнається право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя та на вирішення питання про можливість ознайомлення інших осіб з обставинами особистого життя.
3. Якщо обставини особистого життя містять ознаки правопорушення, вони виходять за межі особистого життя, набувають суспільно-значущих ознак. Але і в такому разі названі обставини можуть бути розголошені іншими особами, якщо факт правопорушення підтверджений рішенням суду. Правопорушення, про які йдеться у ст. 301 ЦК, можуть бути будь-якими. Це — не тільки злочин чи адміністративне правопорушення, а і будь-яке інше правопорушення. Зокрема, таким може бути порушення закріплених в законі моральних вимог до певних категорій працівників.
4. В інших випадках обставини особистого життя не можуть розголошуватись, хоч би відповідні відомості були правдиві, а їх поширення не порушувало моральні засади суспільства.
Стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело.
(У ред. від 22.12.2005)
1. Стаття, що коментується, має надзвичайно важливе значення для України в умовах, коли всупереч Конституції [1] продовжується практика обмеження доступу фізичних осіб до інформації в державних органах та органах місцевого самоврядування, що особливо стосується, наприклад, використання коштів державного та місцевих бюджетів та надання земельних ділянок державної і комунальної власності. Розмови про демократію і прозорість влади ведуться, а водночас близькі до влади особи забезпечують найціннішими ділянками землі уже своїх нащадків, що належать до третього покоління.
2. За загальним правилом, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію. Але стосовно інформації про особисте життя фізичної особи встановлюється прямо протилежне правило: збирання, зберігання, використання і поширення такої інформації допускаються лише (1) за наявності згоди особи, якої ця інформація стосується, або (2) у випадках, які можуть встановлюватись законом лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Слід, однак, ураховувати, що заборона на збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи, яка випливає із ч. 1 ст. 302 ЦК, не може перешкоджати реалізації права на використання імені фізичної особи у випадках, передбачених ч. 3 ст. 296 ЦК, коли допускається висвітлення діяльності фізичної особи без її згоди.
3. Частина 2 ст. 302 ЦК містить невичерпний перелік офіційних джерел, використання та поширення інформації з яких не зобов’язує особу перевіряти її достовірність і звільняє її від відповідальності у разі спростування такої інформації. Інші джерела (не названі у переліку) повинні бути такими, щоб їх можна було поставити поряд із тими, які названі у ч. 2 ст. 302 ЦК. Але слід враховувати, що вилучення Законом від 22 грудня 2005 р. із ст. 302 ЦК слів «повідомлення засобів масової інформації, засновниками яких є відповідні державні органи або органи місцевого самоврядування» (разом із всією частиною третьою цієї статті), означає, що такі повідомлення віднести до офіційних джерел не можна.
4. На особу, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, покладається обов’язок робити посилання на таке джерело. Але сама по собі відсутність такого посилання не є підставою для покладення на особу, яка поширює інформацію, отриману із офіційних джерел, відповідальності у разі спростування такої інформації.