Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар

Тимчасовий адміністратор - це фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації. Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку за таких обставин: 1) систематичних порушень банком законних вимог Національного банку України; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу банку на 30% протягом останніх 6 місяців при одночасному порушенні хоча б одного економічного нормативу; 3) якщо банк протягом 15 робочих днів не виконує Ю і більше відсотків своїх прострочених зобов’язань; 4) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників банку; 5) вчинення банком дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів; б) необґрунтованої відмови банку у наданні документів чи інформації, передбачених Цим Законом, уповноваженим представникам національного банку України; 7) наявності публічного конфлікту у керівництві банку; 8) наявності клопотання банку про призначення тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація стає до виконання своїх обов’язків негайно після прийняття рішення про її призначення. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Національним банком України. Термін повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення. Національний банк України має право продовжувати дію тимчасової адміністрації для системоутворюючих банків на термін до одного року. Тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації банку, а також активів та документації афілійованих осіб, в яких банк бере участь, що перевищує 50%. Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов’язаний провести інвентаризацію банківських активів і пасивів та скласти баланс. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку або, у разі необхідності, підготувати банк до продажу чи реорганізації з метою забезпечення інтересів вкладників та інших кредиторів.