Єретики Дюни

Одраде приділила розмові між Теґом і Таразою лише частку своєї уваги. Їхній ліхтер був малим, приміщення для пасажирів тісним. Вона знала, що для гальмування при спуску він використає тертя об атмосферу, тож приготувалася до гойдалки. На такому кораблі пілот, щоб зекономити енергію, не вдаватиметься до силових підвісок.

Одраде використала ці хвилини так, як використовувала весь свій час: щоб приготуватися до майбутніх справ. Час підганяв, вона керувалася спеціальним графіком. Перш ніж покинути Капітулу, глянула на календар і, як це часто їй траплялося, піймала себе на захопленні витривалістю часу та його мови: секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки… стандартні роки, якщо бути точним. Витривалість — не цілком точне визначення цього феномену. Він радше нагадував непорушність. Традиція. Ніколи не порушуй традиції. У її пам’яті твердо закарбувалися порівняння, древній плин часу, накинутий планетам, які не відмірювали його згідно з первісним людським календарем. Тиждень містив сім днів. Сім! Яким могутнім зоставалося це число. Містичним. Його записано в Оранжистській Католицькій Біблії. Господь створив світ за шість днів, а «у день сьомий Він спочив».

«Добре Йому! — подумала Одраде. — Після великих трудів ми маємо спочити».

Одраде злегка повернула голову і глянула через перехід на Теґа. Він гадки не мав, скільки спогадів про нього в неї було. Могла зауважити, як обійшлися роки з цим сильним обличчям. Побачила, що навчання гхоли вичерпало його енергію. Ця дитина у Твердині Гамму мусить бути губкою, яка вбирає все і всіх довкола себе.

«Майлсе Теґу, чи знаєш, як ми тебе використовуємо?» — замислилася вона.

Ця думка її ослаблювала, але Одраде, майже з почуттям бунту, дозволила їй зоставатися притомною. Як легко було полюбити цього старого чоловіка! Звичайно, не як партнера… а все ж полюбити. Відчувала, як затягується ця в’язь, розпі­знала її тонким краєм своїх бене-ґессеритських здібностей. Любов, клята любов, любов, що відбирає сили.

Одраде відчула це затягування з першим партнером, якого мала спокусити. Дивне відчуття. Роки бене-ґессеритського кондиціонування привчили її остерігатися цього. Жодна прокторка не дозволила їй розкоші цього беззастережного тепла, а з часом вона зрозуміла причини такої відстороненої опіки. Та от Розпорядниці схрещення послали її, наказавши зблизитися з якимось чоловіком, дозволити йому ввійти у неї. Усі клінічні дані зберігалися в її свідомості, вона могла зчитати сексуальне збудження свого партнера, навіть якщо й сама дозволяла собі таке збудження. Врешті-решт, її ретельно готували до такої ролі чоловіки, яких Розпорядниці схрещення відібрали й делікатно кондиціонували саме для такого тренування.

Одраде зітхнула й відвела погляд від Теґа. Заплющила очі, згадуючи. Чоловіки-тренери ніколи не дозволяли собі емоційного зв’язку з ученицями. Така неуникна прогалина сексуальної освіти.

Це перше спокушання, на яке її послали: вона була геть не готовою до палкого екстазу одночасного оргазму, взаємності та єдності такої ж древньої, як людство… древнішої! І сили, спроможної подолати розсудливість. Вираз обличчя її партнера, солодкий поцілунок, цілковите відкидання ним усіх самозахисних резервів, його беззахисність і вразливість. Жоден тренер ніколи цього не робив! Вона у відчаї вхопилася за науки Бене Ґессерит. Завдяки їм побачила на обличчі того чоловіка всю його суть, відчула цю суть найглибшими своїми фібрами. На мить дозволила собі рівну відповідь, сягнула нової вершини екстазу, про яку не згадував жоден з її вчителів. У ту мить вона збагнула, що сталося з леді Джессікою та іншими невдачами Бене Ґессерит.

Це почуття було коханням!

Його сила вразила її (Розпорядниці схрещення знали це наперед), тож вона повернулася під захист кондиціонування Бене Ґессерит. Дозволила масці задоволення прикрити природний вираз обличчя, що змінилося в короткому спалаху почуттів, вдалася до обдуманих пестощів там, де природні ласки були б легшими (але не настільки ефективними).

Як і слід було очікувати, чоловік відповідав їй по-дурному. Це допомогло їй думати про нього як про дурня.

Друге її спокушання було легшим. Та вона досі могла оживити в пам’яті риси того першого й часом робила це зі зашкарублим здивуванням. Інколи його обличчя з’являлося само по собі, без причини, яку вона могла б одразу збагнути.

Відмітки пам’яті про інших чоловіків, до яких її посилали для схрещення, були іншими. Їй доводилося полювати на своє минуле, щоб їх побачити. Чуттєві записи цих переживань не сягали так глибоко. Не так, як із цим першим!

Такою була небезпечна сила кохання.

Досить глянути на клопоти, яких ця прихована сила наробила Бене Ґессерит упродовж тисячоліть. Леді Джессіка та її кохання до Герцога були тільки одним із багатьох прикладів. Кохання затьмарювало розум. Відвертало сестер від їхніх обо­в’язків. Кохання можна було терпіти лише тоді, коли воно не викликало негайних і очевидних збурень або служило ширшим цілям Бене Ґессерит. В іншому разі його слід було уникати.

Та, хай там як, воно зоставалося об’єктом неспокійної остороги.

Одраде розплющила очі й знову глянула на Теґа і Таразу. Мати Настоятелька заговорила на іншу тему. Як може інколи дратувати голос Тарази! Одраде знову заплющила очі й прислухалася до розмови. Здавалося, з цими голосами її пов’язує якась ланка у свідомості, і вона не може позбутися цього зв’язку.