Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919
- Автор: Капустянский Николай
- Год: 1946
- Язык: украинский
- Год: UNRRA Team 1066
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919». Краткое содержание книги:
Головний удар завдавала права група.
Штаб Армії в ніч з 14-го на 15-го переїжджає в Ярмолинці.
Для безпосередньої крординації контрманевру виїхав зі Штабу Армії вночі ж на паровозі до Штабу групи С.С. (Чорний Острів) Ген. Штабу полк. Капустянський.
15.VI. большевики пробували поширити пляцдарм на правому березі Случа і атакували 9-ту дивізію, що боронила Красилів і дещо її потиснули. Одначе наша ударна група вже зосередилася і 7-ма Запорізька з 1-им полком С.С. миттю атакує праве крило большевиків, загрожуючи відрізати їх від переправ. Полки С.С. в свою чергу 13-14 годині теж почали наступати і надвечір большевиків було відкинено на північний беріг р. Случа. Прорив ліквідовано і ми міцно стали на р. Случ своїм правим крилом.
Розділ V
оцінка першого періоду Проскурівської операції
Причини неуспіху групи С.С. Сх. чч. 9, 11, 12, 13.
Неуспіх на правому фланзі Січовиків біля ст. Антоніни, короткотривалий прорив большевиками наших позицій на р. Случ викликано такими причинами:
1) Група С.С., хоча й посідала широкий фронт і виконувала важливі завдання, активно прикриваючи тили і фланг Запорізької групи з боку Шепетівки, але все таки, Штаб групи С.С. надто розкинув свої сили і не взяв під увагу важливішого напрямку, себто залізничної дільниці В.Пузирки-Антоніни.
Згідно з відомостями нашої розвідки, в м. Заславі був лише слабенький большевицький загін, який підчас наступу С.С. не ставив майже ніякого опору, відходячи на Заслав і далі на Шепетівку тоді, як в районі залізничноі колії В.Пузирки-Антоніни большевики виявили найбільшу активність і за цю дльницю точилися уперті бої (наступала Богунівська бригада).
Отаман Коновалець міг або зосередити на правий фланг більше сил, залишивши на заславському напрямку лише кінноту для нагляду, або ж 28 і 3 полками і кінним дивізіоном хутко ударити 4-5 на Заслав, легко захопити його і дійсною загрозою Шепетівці полегшити становище свого правого флангу.
2) Правда, дещо ускладнила становище Січовиків така обставина:
Згідно з директивою командування, Староконстантинів повинні були обсадити Запоріжці. Але полковник Сальський, вважаючи на значення Проскурова, не відважився ослабити його захисту вилученням частини своїх сил на Староконстантинів.
Мабуть у нього були такі мотиви: а) велике значення Проскурівського вузла, яко центра всієї нашої операції, б) бажання в діли ліпшого керування тримати свої дивізії зосередженими, в) можливість наступу большевиків з боку Жмеринки, куди вони могли скоро постягувати свої резерви як з Одеси, так і з Києва.
Я тієї думки, що командувач Запорізької групи після здобуття Проскурова міг, висунувши дві дивізії на схід від Проскурова в район Меджибіж-Деражня, одну дивізію, хоча б і 7-у, пересунути ближче до Староконстантинова, обсадивши його авангардом чи кіннотою; це скоротило б фронт групи С.С. з цього району легко подати руку С.С., а у випадку натиску большовиків на Проскурів нанести їм сильний удар з півночі на їхній правій фланг і тил примірно через Меджибіж-Деражню.
3. Контратака загоном Сушка і частинами Залізничої дивізії на місто Кульчини в ніч з 12 на 13 червня, не була, в достатній мірі скомбінована і не, відзначалась енергією, а через те не дала й позитивних наслідків, це уможливило большевикам підхід до переправ на р. Случ і зав'язання на них боїв раніш, ніж встигла тут зосередитись ціла група С.С.
4) Командири 3 і 4 полків С.С. 14 червня в боях на р. Случ не виявили потрібної рішучости, розпорядливости та ініціятиви; вони не використовують надзвичайно вигідного тактичного становища і повної можливости розбити Богунську бригаду. Також незрозуміла інертність командира 1 полку С.С., що відмовив у допомозі 9-й дивізії.
Правда, 1-му полку наказом по групі зазначено зосередитися в Пахутиці в резерву, але підтримати в тяжку хвилину 9. дивізію і загін Сушка він все таки мусів.
5) Думаю, що і штаб групи С.С. не в повній мірі освітлив ситуацію своїм частинам підчас їх маршу на р. Случ і не звернув їх уваги на конечність мати переправи по р. Случ, хоча б для того довелося вибивати з них большевиків (найкраще, як би Штаб групи на поході був зі своїми полками).
6) Лівому флангові С.С. довелося робити тяжкий 40 верстовий марш, щоб обсадити призначений їм рубіж, чим почасти й з'ясовується кволість їхніх бойових чинів 14.VI.
7) Тривалі та енергiйні атаки большевиків. Одначе бої 15 червня закінчилися на нашу користь з причини: а) своєчасного введення в бій 7-ої Запорізької дивізії та її надзвичайно енергійних чинів; б) стійкости оборони Красилова, що дала нам можливість з цього району завдати большевикам флангового удару і в) одночасного і комбінованого наступу групи С.С.