Гаррі Поттер і таємна кімната (з ілюстраціями)

- Тут і питати не треба! Ми знову зустрілися, Гаррі!

Не в змозі випручитися від Локарта і палаючи з сорому, Гаррі бачив, як усміхнений Мелфой розчинився в юрбі.

- Знімайте, містер Кріві! - заохотив Коліна Локарт, сяючи усмішкою. - Подвійний портрет - що може бути краще? І ми обидва підпишемо його!

Колін намацав фотоапарат, зробив знімок, і одразу ж пролунав дзвоник, сповіщаючи про кінець обідньої перерви.

- Ану на уроки! Мерщій! - звернувся Локарт до юрби учнів, прямуючи разом із Гаррі до замку. Гаррі шкодував, що не знає доброго заклинання, аби щезнути, бо й досі не міг відкараскатися від Локарта.

- Вислухай мою пораду, Гаррі, - по-батьківському мовив Локарт, коли вони зайшли до будівлі бічними дверима. - Я виручив тебе в цій ситуації - Кріві сфотографував і мене, тож твої шкільні приятелі не подумають, що ти надто задираєш носа.

Не зважаючи на Гарріні протести, Локарт поволік його вздовж коридору, переповненого зацікавленими учнями, а тоді сходами нагору.

- Хочу тобі сказати, що не надто розумно роздавати фото з автографами вже на самому початку кар'єри, бо, якщо чесно, Гаррі, це видається зарозумілістю. Колись, може, настане час, що й ти, подібно до мене, завжди носитимеш із собою цілу пачку таких знімків, але, - пирхнув він, - не думаю, що ти вже доріс до цього.

Вони підійшли до Локартового класу, і Локарт, нарешті, відпустив Гаррі.

Гаррі поправив мантію і пішов до парти аж у кінці кімнати. Він поклав перед собою усі сім Локартових підручників, щоб тільки не бачити самого автора.

Голосно перемовляючись, зайшли інші учні, і Рон з Герміоною вмостилися поруч із Гаррі.

- Ти був червоний, наче рак, - сказав Рон. - Дивися, щоб Кріві часом не зустрів Джіні, бо удвох вони заснують фан-клуб Гаррі Поттера.

- Заткнися! - огризнувся Гаррі. Не вистачає, щоб Локарт почув ще й фразу «фан-клуб Гаррі Поттера».

Коли всі повсідалися, Локарт гучно прокашлявся, і в класі запала тиша. Він нахилився, взяв у Невіла Лонґботома примірник «Трапези з тролями» й підніс його вгору, демонструючи власний портрет, який підморгував з обкладинки.

- Це я, - показав він на портрет, підморгуючи теж, - Ґільдерой Локарт, кавалер ордена Мерліна третього ступеня, почесний член Ліги захисту від темних сил і п'ятиразовий володар призу «Відьомського тижневика» за найчарівнішу усмішку! Але мова не про це. Я ж не завдяки усмішці зумів позбутися Баби-Яги з Бендона!

Він зробив паузу, чекаючи, що всі засміються; кілька учнів непевно усміхнулися.

- Бачу, ви всі придбали повний комплект моїх книжок - дуже добре. Я так подумав, що для початку проведемо сьогодні невеличкий іспит. Нічого страшного - просто перевіримо, наскільки уважно ви читали їх, чи все зрозуміли.

Роздавши запитання, він повернувся до учнів:

- Маєте тридцять хвилин. Можна починати - вперед!

Гаррі глянув на список: