![Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва [Inventing Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment - uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/2/9/1/8/2/vinajdennya-shidnoi-evropi-mapa-civilizacii-u-svidomosti-epohi-prosvitnictva-inventing-eastern-europ-download.jpg)
Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва [Inventing Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment - uk]
- Автор: Вульф Ларри
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Часопис «Критика»
- Переводчик: Сергій Біленький
- Жанр: История
Электронная книга - «Винайдення Східної Європи: Мапа цивілізації у свідомості епохи Просвітництва [Inventing Eastern Europe: The Map of Civilization on the Mind of the Enlightenment - uk]». Краткое содержание книги:
Першого квітня леді Мері сповістила про своє прибуття до Адріанополя, сучасного Едірне, «побувавши в усіх європейських володіннях турків», і виявила, що «все бачене нове для мене, кожен день подібний до нового епізоду якоїсь опери». Вона цікавилася звістками про «те, що відбувається на вашому боці земної кулі». В іншому листі вона писала: «Я тепер потрапила до нового світу, де все, що бачу, здається мені зміною декорацій». Вона хвалилася перед принцесою Уельською: «Тепер я завершила мандрівку, на яку не наважувався жоден християнин від часів грецьких імператорів, і я не жалітимусь на труднощі, коли вони дозволять мені розважити Вашу Королівську Величність розповіддю про місця, для нас геть невідомі» 60. Адріанополь, тимчасова резиденція султана, у 150 милях на захід від Константинополя, здавався їй Орієнтом. Проте сама мандрівка, з її перемінливим довкіллям, невідомими місцями, оперними алюзіями й наближенням до нового світу, пролягала Східною Європою.
В Адріанополі леді Мері могла нарешті вдягнути східний костюм і відвідати східний базар та велику мечеть, захоплюючись красою турецьких панн, оголосивши, що (81) «вже досить добре вивчила Схід» 61. Отож вона відчула Схід ще не діставшись Константинополя у Белґраді, Софії та Адріанополі; а Східна Європа потрапляла у поле її зору лише випадково, у вигляді брудних хатин і жінок із ясно-брунатним кольором шкіри. Впродовж XVIII сторіччя акценти змінилися: народи Східної Європи опинились у центрі уваги разом із політичною ідеєю вигнання турків із Європи. І вже наприкінці XIX століття шлях леді Мері став маршрутом «Східного експреса», що прямував не через Схід, а на Схід, до Константинополя. Там, де леді Мері насолоджувалася османською гостинністю, Аґата Крісті прямуватиме на Схід і назад, не покидаючи звичного затишку французького вагона. Натоді Східна Європа буде відкрита, вивчена, відстояна і навіть визволена, але подорожні й далі волітимуть дивитися на неї з вікна.
«БІЛЬША АБО МЕНША ЦИВІЛІЗОВАНІСТЬ»
У XVIII столітті мандрівники відкривали Східну Європу на шляху до Константинополя й на шляху до Санкт-Петербурґа. У 1770-х Жан-Луї Карра, ще не революціонер, а просто один з багатьох мандрівників, назвав Константинополь і Санкт-Петербурґ двома «краями», розташованими на орбіті Європи: «Побувавши на краю Європи, я побачив на орбіті континенту тільки два міста — Константинополь і Санкт-Петербурґ, з якими Франція мала певні економічні й політичні відносини». Це були два великі пункти призначення, столиця Орієнту і столиця Півночі, але дорогою мандрівники неминуче оглядали інші землі й народи. Леді Мері 1717 року також звернула на них увагу, ані на хвилину не сумніваючись, що її адресатам будуть цікавими місця, «для нас геть невідомі». Однак щоб найповніше охопити погляд європейців XVIII століття на Східну Європу, слід звернути увагу на твір під назвою «Подорож до Константинополя» маркіза Шарля-Марі де Салаберрі, який мандрував узимку 1790–1791 року й опублікував свої нотатки у Парижі 1799 року. Салаберрі був молодшим сучасником Сеґюра: у віці двадцяти чотирьох років він виїхав із революційного Парижа на схід, у вигнання. Його батько залишився у Франції й загинув (82) на ґільйотині за часів якобінського терору, а сам Шарль-Марі згодом повернувся на батьківщину й воював під знаменами контрреволюції у Вандеї. Видання «Подорожі до Константинополя» 1799 року промовисто збіглося з єгипетським походом Наполеона проти Османської імперії, ще раз засвідчуючи зв’язок між мандрами й завоюванням. Салаберрі, зрештою, не був бонапартистом і повернувся до публічного життя аж після реставрації Бурбонів, коли став членом палати депутатів, «крайній серед крайніх», вимагаючи смертної кари навіть за зберігання революційного триколору 62. Сеґюр мандрував Східною Європою як посол старого режиму, певний своєї зверхності щодо відсталих земель і народів. Салаберрі мандрував 1790 року як еміґрант; він залишив старий режим у згарищах і з гіркотою чіплявся за відчуття вищості власної цивілізації.