Перше Правило Чарівника

— Це твоє право. Тільки перш запитай себе, чи готовий ти поставити на карту майбутнє Келен, покладаючись лише на свою віру. Втім, навіть якщо ти і правий… У тебе тільки один шанс із трьох.

Річард відчував себе розбитим і спустошеним.

— Я можу піти прямо зараз?

— Ну якщо ти більше ні про що не хочеш мене запитати…

І тут Річард зрозумів, що не може поворухнутися. Немов чиясь невидима рука здавила його мертвою хваткою. Даркен Рал спокійно потягнувся до його кишені і витягнув звідти шкіряний мішечок з нічним каменем. Марно намагався Річард перешкодити цьому, невідома сила міцно скувала його. Рал, посміхаючись, підкинув нічний камінь на долоні.

В повітрі стали згущуватися тіні. Вони обступали Рала з усіх сторін, число їх зростало з кожною секундою. Річард хотів відступити назад, але не міг зрушити з місця.

— Настав час повернутися додому, друзі мої.

Тіні в шаленому хороводі закружляли над головою Рала. Вони мчали все швидше і швидше, поки не злилися в одну суцільну сіру пляму. Раптово пролунало страшне тужливе виття, і низка привидів втягнулася в нічний камінь. Тіні зникли. Камінь розсипався на попіл. Даркен Рал подув на долоню і розвіяв попіл по саду.

— Щоб з'ясувати, де ти знаходишся, старий Чарівник закликав магію нічного каменю. Коли він надумає взятися за розшуки наступного разу, його чекає вкрай неприємний сюрприз. Він опиниться в підземному світі.

Річарда охопило обурення. Рал збирається спіймати Зедда в пастку, а він, Річард, не в змозі нічого зробити!

Він розслабився, залишив всі спроби розірвати незримі узи, відсторонився від усіх думок і відновив спокій. Негайно сила, що утримувала його, зникла. Річард ступив вперед.

Рал підбадьорливо посміхнувся.

— Добре, синку, дуже добре. Ти здатний розірвати закляття, нехай навіть таке слабеньке, як це. Але тим не менше чудово. Старий не помилився у виборі Шукача! — Рал кивнув. — Але ти — більше, ніж просто Шукач. У тебе є дар. Передбачаю день, коли ти приймеш мою сторону. Тоді я буду радий твоєму товариству. Ті, з ким мені доводиться мати справу, дуже обмежені. Після того як світ возз'єднається під моїм пануванням, я багато чому зможу тебе навчити. Якщо, звичайно, ти сам того побажаєш.

— Я ніколи не прийму твою сторону. Ніколи.

— Як знаєш, Річард. Тобі вирішувати. Я не тримаю на тебе зла. Сподіваюся, ми все ж станемо друзями. — Рал допитливо подивився в очі Шукачеві. — І ще. Ти вільний чинити, як порахуєш за потрібне. Хочеш, залишайся тут, в Народному Палаці. Хочеш, йди. Який би не був твій вибір, можеш розраховувати на сприяння з боку моїх людей. Але я накладу на тебе закляття. Інше, не таке, яке ти щойно порвав. Закляття це буде діяти не на тебе, а на оточуючих. Тому сам ти зняти його не зможеш. Коли ти зустрінешся зі своїми союзниками, вони не впізнають тебе і вважатимуть за ворога. Ті ж, хто бореться на моєму боці, побачать тебе таким, який ти є, бо ти — мій противник. Принаймні поки що. А значить, і їх противник теж. Але твої друзі, всі до єдиного, будуть приймати тебе за того, кого найбільше ненавидять і бояться. Мені хотілося б, щоб ти побачив світ моїми очима. Можливо, тоді ти краще зрозумієш мене.