![Вогонь для Вогнедана [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Вогонь для Вогнедана [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Серия: Елбер #3
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Жанр: Славянское фэнтези
Электронная книга - «Вогонь для Вогнедана [uk]». Краткое содержание книги:
Про те, що дух дійсно не вмирає, оповідається в романі «Вогонь для Вогнедана» Правитель Вогнедан, нащадок прибульців — дивних загинув у боротьбі з завойовниками. Але його невпокорений дух втілився в його нащадка, княжича Чорногори, однієї з найвіддаленіших південних провінцій Великої та Могутньої Імперії Півночі. Страшні спогади з минулого життя загартовують волю молодого шляхтича і підказують йому можливість врятувати свій народ з пазурів Імперії…
Мій добрий друже, ви як завжди праві, говорячи, що поганця потрібно було одразу ж відправити до Моани. І не вбивати паньство Граніних, а віддати їх до Імперського суду… Але ж у моїх друзів не було ні часу, ні вибору. Не забувайте, що зелемінські Чоррін Ідрен тоді корилися Вепрам, і просто б не дозволили взяти зрадників під арешт.
Друзі винесли мене з замку потайним ходом і відвезли до Боговлади. Оскільки в убивстві обох вельмож приймали участь майже всі приятелі Лемпарта — мабуть їм трохи не сподобалися оті ножички, про які я згадував — я прошу Вас не вимагати кари для цих людей. Так вийшло… Якби вони не зробили це — тлінні рештки певного шляхтича й піїти були б замуровані десь в підземеллях Зеліборського замку.
Оскільки у моїх приятелів і воїнів зовсім невеликий досвід боротьби проти озброєних банд і досвідчених зрадників, то вони не встежили за тим, що їхній бранець — я маю на увазі Князя тіней — повісився в ув’язненні, перш ніж я отямився і зумів віддати хоч якогось наказа. Я бачив його з закритим обличчям, в отому легендарному чорному вбранні. Свідки ж оповідають, що ватажком всіх бандитів Півдня був зовсім молодий чоловік привабливої зовнішньости. Його затятість, з якою він зустрів смерть, дорівнює його жорстокості.
От і все, що я можу оповісти, мій добрий друже і покровителю. Можу лише сказати що:
«О! Як би ми
Зненавиділи світ
Якби не знали
Що нещастя наші
Минулим теж зумовлені життям»
Так і чую Ваш докірливий голос, що ганить мене за язичницьке бачення світу… Зостаюсь, ваш добрий приятель, многогрішний
Зельм-Вогнедан Чорногорський.
До речі… Я зрозумів Ваш натяк щодо намісництва над Північним Данаділом… Це було б занадто добре, бо ваш друг певен, що не є гідним такої ласки. Але впоратися — впораюся, особливо тепер, коли немає видимої загрози з Зелеміню… Щодо Зелеміню — полишаю це на панський розсуд, але граф Страгійський знаходився в занадто тісному зв’язку зі зрадниками Вепрами, аби бути мені добрим сусідом. Не забувайте, що Князь «тіней» це не титул, це звання, і бандитизм на Півдні не щезне разом зі смертю польового командира»
Вогнедан відкладає перо і ще раз перечитує свій витвір. Начебто непогано… Гірка іронія, трохи шляхетності, трохи вільнодумства… Генд зостанеться задоволеним. Любий приятель Генд-Гордан… Як не хотілося б зустрітися з вами у вирішальній битві, колишній старший джуро Яблуновський. А мабуть доведеться… Ви нині Імперський Воєвода, Перший Радник Імператора і командувач Південними Ровтами. Тобто, коли Ельбер повстане — ви вирушите на нас.
Гендові, звичайно, це невідомо. Нині напівкровний принц укріплює свої позиції, як фактичного правителя країни. Імператор, в перервах поміж хворобами і нападами каяття, підтримує його в тому з твердістю справжнього Чорріна. Альдона поки що не вагітна, але Вогнедан певен — як тільки Генд задавить спротив осмілілої за смутні часи вищої шляхти, за цим довго діло не стане. Особливо, коли пан Яблуновський матиме підтримку Півдня в особі його ясновельможності князя Чорногорського, чию природну лінькуватість і байдужість до політики, здається, вилікувано ударами бича.
Принаймні, дечого він, Вогнедан, вже домігся. Про позбавлення його шляхетства в Моані тепер бояться навіть заїкнутися. Вогнедану-то все одно — шляхетство він отримав не з рук Чоррінів, але подібний вирок означав би, що підіймати Південь прийшлося б просто зараз. А це не влаштовує пана князя — зарано.
Більше того… В тому, останньому листі Генд натякав, що намісництво Пардів над Північним Данаділом очікує лише імператорського підпису. І писав, що граф Марон Страгійський домагається намісництва над Зелемінем, але Першому Раднику Його Могутньости зовсім не хочеться віддавати такий ласий шматок до рук поплічника небіжчика Фотіна…
Пана Марона тоді в Зеліборі не було. Та Вогнедан теж не бажає викурювати з Зелеміню чергового моанця. Молодий князь ще раз перечитує листа… Натяк, здається, цілком зрозумілий. Чи погодиться пан Яблуновський? Чи не подумає, що зосередження надто великої влади в руках одного вельможі приведе до лихих наслідків?