Червоний горобець [Red Sparrow]

Доки Домініка все більше зосереджувалась на цих практичних заняттях, її відточена інтуїція підказувала, що вона має вплив на Михайла. Попри те що він із самого початку поводився як суворий інструктор з Управління Т, вона помічала, як він дивиться на її волосся чи крадькома кидає погляди на її тіло. Вона подумки рахувала, скільки разів він навмисно на неї натикався, чи торкався її плеча, чи клав руку на талію, коли вони заходили у двері. Він випромінював бажання, над його головою та плечима витав темно-малиновий туман.

Вона знала, який чай він любить чи коли йому треба подати окуляри, щоб почитати меню, відчувала його пульс, коли він міцно притискався до неї в заповненому вагоні метро. Вона помічала, як він крадькома дивиться на її нігті, не вкриті лаком, чи як стежить, коли вона знімає туфлю за столиком у кафе.

Спати з ним було дуже ризиковано. Він був інструктором, а на додачу ще й психологом, відповідальним за оцінку її особистості та придатності до служби. Та все ж вона знала, що він мовчатиме, знала, який вплив має на нього, а сама думка про секс, про порушення суворого правила під час підготовки, неабияк збуджувала, куди більше, ніж фізичне задоволення.

Якого було чимало. По обіді, після вуличних занять, вони опинилися у квартирі Михайла, де він жив із батьками та братом, удома нікого не було. Ковдра з його ліжка лежала на підлозі, стегна Домініки тремтіли, волосся обрамляло обличчя, доки вона сідлала його, відчуваючи, як імпульси підіймаються її спиною й опускаються до пальців на ногах, особливо на тій, що колись була зламана. Вона знала, чого хоче, її таємним «я» останнім часом нехтували в школі, на підготовці, в казармі. Вона заманила його в пастку — хто кого проштрикував? — і силою вклала на підлогу, беручи, що хоче й коли хоче. Буде час і для ніжності, воркування й зітхання, але пізніше. А зараз її очі були напівзаплющені, вона зосереджено перетворювала всезростаючий натиск, сильніше, сильніше — давай! ну ж бо! — на раптовий прилив задоволення. Надто чутливий, щоб продовжувати, надто солодкий, щоб зупинятись. В її очах прояснилось, і вона прибрала волосся з обличчя, відчуваючи останні імпульси в стегнах та пальцях ніг. Михайло мовчки лежав під нею, широко розплющивши очі, ніби випадковий перехожий, який не розуміє, що саме щойно побачив.

Згодом, заварюючи чай, він скоса поглядав на неї. Загорнувшись у светр, сидячи за кухонним столом, Домініка простодушно дивилась на нього, і психолог Михайло одразу ж зрозумів, що секс не мав з ним нічого спільного. Як і те, що нікому про нього не розповість, ніколи. І що це ніколи не повториться. Певним чином, Михайло відчув полегшення.