20 000 років під кригою
- Автор: Йокаи Мор
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Переводчик: І. Чендей
- Жанр: Юмористическая фантастика
Электронная книга - «20 000 років під кригою». Краткое содержание книги:
Я прислухався, затамувавши подих. А може, коробка не вибухнула? Може, шнур згас, або навіть не запалився?
Та раптом здригнулася вся кришталева печера. Земля двигтіла. Дрібні, раптові удари все дужчали. Цей землетрус мав і свою музику — тихий, примарний, невиразний звук, схожий на той дзенькіт, який бринить під час північного сяйва, або який чути біля статуї Мемнона в Єгипті. Це звук кристалів, що оживають. Коли шепоче один листок на дереві, його не чути в лісі, але коли шелестить на деревах усе листя, то лісом котиться шум.
Ця незвичайна музика тривала недовго. Через кілька хвилин її заглушили страшенний тріск і грюкіт над землею і в підземеллі. Тепер вибухнула вся газова маса у великій кам'яновугільній печері. Стовпи вогню, що пломеніють з кратера вулкана, яскравіші від північного сяйва. За одну мить розтане вічна крига на горах, повідь затопить долини, печери і знову перемішає кістки вже не раз похованих у землі первісних тварин.
Від сильного удару здригалася вся суша. Печера китів, певно, до стелі залита водою. Льодові тороси розпалися, а суша відділилася від льодового континенту.
Нафтове палаюче джерело запалить нафту між льодовими торосами. Нафта не спалахує вся відразу, полум'я пробігає по ній поступово, з милі на милю. Льодові палаци та замки з зубчастими вежами і круглими склепіннями з гуркотом зваляться один по одному в бурхливі хвилі. Все закриє і застеле полум'я, що його не загасить ні вода, ні крига. А розбиті льодові гори розбурхане море кине до мисів і скелястих берегів суші.
Газовий вулкан реве, печери гудуть, море бушує, крига гуркоче, базальт тріскотить. Тюлені й кити, затиснуті між вогнем та льодом, виють, охоплені смертельним жахом. Моторошні акорди цього оркестру змішуються з могильним дзенькотом мого сховища — кришталевої печери. Кришталева маса, здригаючись, дзвенить, мов скляна брила від тертя, а звільнені кристали кружляють у танку, групуючись у симетричні фігури. Відомо, що сильний звук інколи може розбити й скло.
Раптом кришталева призма, яку я стискав у своїх обіймах, від страшенного поштовху розлетілася на мільйони кусків, видзвонюючи дощем блискучих іскор. І натомість у моїх обіймах опинилося первісне створіння — ціле, неушкоджене, саме таке, яким воно було тисячі років тому, коли потрапило в кришталь.
У цю мить я забув про гуркіт, що триває ось уже кілька годин.
Ні, дівчина не мертва. Тіло її гнучке.
На моїх руках спала дівчина, яка заснула ще в предісторичні часи!
Я дав їй ім'я Нагама, а тому чоловікові, який ще залишався в призмі, — Ламек.
У моїх руках був не труп, не мумія, а мнимовмерла дівчина. Таємниця мнимої смерті була відома і стародавнім угорцям. В повір'ях стародавніх угорців говориться, що молоді дівчата удавали мертвих і поверталися з того світу, приносячи з собою незвичайні пророцтва.
І ця дівчина не померла, вона тільки спить. Я переніс її на приготовлене заздалегідь ліжко.
На щастя, в мене був чудовий стародавній засіб, яким я міг відвоювати життя від смерті, — це амбра. Амбру знали ще халдеї і користувалися нею для продовження життя людини.
Амбра відновлює життєві сили, робить людину молодою і щасливою. Вона повертає життя, якщо воно тільки притаїлося і тіло не почало ще розкладатися. Та речовина ця дуже дорога і чудотворним засобом може служити тільки для багатих людей. Щоб натерти, наприклад, амбровою маззю тіло однієї людини, потрібно чотири унції[6] тієї мазі, які можна виготовити тільки з ста унцій амбри.
Я міг дозволити собі таку розкіш і взятися лікувати цим чудодійним засобом, бо в череві кашалота знайшов аж вісімсот унцій амбри. Вона була ще сирою, а це значить, що з неї легко можна виготовити амброву мазь. Не можна навіть передати, який чарівний запах має амброва мазь. Вона лоскоче нерви, і людина, що вдихає її, п'яніє. Мабуть, я впав у забуття. Навколо мене все здригається, скелі б'ються між собою, вогонь бореться з льодом, а я тут, у глибині підземелля, раптом почав співати!
Стоячи на колінах перед своєю нареченою, я думав, як її оживити. Для цього потрібні будуть не тільки чудодійні засоби, але й повсякденне дбайливе лікування.
По-перше, щоб натерти шкіру дівчини амбровою маззю, довелось звільнити тіло її з-під покрову густого волосся. Передо мною лежала немовби справжня мармурова статуя, тільки з м'якою, як оксамит, поверхнею.
Натирати я мусив її знизу, від ніг і далі по спині.
Коли я почав натирати, шкіра почервоніла. Червоний колір — це колір життя.
Нарешті прийшла черга до обличчя й скронь.
6
Унція (лат.) — застаріла міра аптекарської ваги, що дорівнює 29,86 грама.