Добридень, сусіде! Сміховинки
- Автор:
- Год: 1971
- Язык: украинский
- Год: Карпати
- Жанр: Анекдоты
Электронная книга - «Добридень, сусіде! Сміховинки». Краткое содержание книги:
— Занадто часто вихваляєш при мені свого першого чоловіка!
— Дорогий мій, коли б ти помер перший, я говорила б те саме про тебе.
СТАБІЛІЗАЦІЯ
503. Репортер бере інтерв'ю в маленькому містечку:
— Чисельність населення проявляє тут значні коливання?
— Ні. Утримується на одному рівні.
— Аж не віриться.
— Зараз вам поясню: як тільки приходить на світ якась дитина, то відразу якийсь мужчина зникає з міста.
БАТЬКИ
504. Знайома питає молоде подружжя:
— Чого ліжечко вашої дитини на таких високих ніжках?
— Щоб ми розбудилися, коли дитина впаде на підлогу.
НЕВДАЛЕ ЗАПИТАННЯ
505. Малий хлопчик питає батька:
— Тату, чого ти оженився з мамою?
На це батько, з тріумфальною усмішкою, до жінки:
— Бачиш, навіть дитина не може надивуватися!
ВІДХИЛЕННЯ ВІД НОРМИ
506. Жінка до чоловіка:
— Чи знаєш, що нашому малому сповнюється завтра п'ять літ?
— Ну і що ж?
— Він ніколи не говорить вульгарних слів, а його ровесники вживають їх на кожному кроці. Навчи його кілька теплих фраз.
МУЛАТ
507. — Ти чула, що дитинча Льолі виявилося мулатом?
— Можна було сподіватися, її чоловік мав роман з негритянкою!
НЕ ДОВІДАЛАСЯ
508. — Я вже жонатий п'ятнадцять літ і весь час кохаю одну й ту ж жінку.
— Твоя дружина, мабуть, дуже щаслива?
— На щастя, вона про це не довідалася.
ПРИЧИНА
509. — Тату, дай мені десять злотих,— просить син.
— А мені сорок,— просить старша дочка.
Через якийсь час до чоловіка звертається й дружина:
— Ти не міг би дати мені сто злотих?
— Але що сталося? Чого всім заманулося грошей?
— Як то — чого? Хіба ти забув, що завтра твої іменини?!
ГАДКА
510. Дама середніх літ, повернувшись додому від перукаря, говорить чоловікові:
— Я просила підстригти дуже коротко і сподіваюся, що не виглядаю тепер, як бабка.
Чоловік приглядається уважно і каже:
— Ні! Тепер виглядаєш, як дідок.
НАКЛЕП
511. Жінка до чоловіка, який повернувся з контори:
— Ти всім розповідаєш, що я відьма!
— Я? Нічого подібного! І додає:
— Я — єдиний, хто ніколи цього не казав!
ВРОДА
512. — Твоя жінка така ж гарна, як колись?
— Так, так, тільки тепер це все забирає в неї значно більше часу.
ЩИРІСТЬ
513. В супружжя Ковальських відбувається срібне весілля. Схвильована ювілярка питає підпилого вже супруга:
— Скажи мені правду, чи справді протягом двадцяти п'яти літ незрадливо кохав мене?
— Ну, знаєш, двадцять п'ять літ я якось тримався, а тепер нагло маю говорити правду!
ЗНОВУ
514. — Знаєш, що Петро оженився?
— З ким?
— Зі мною.
— Знову з тобою?
НЕ НОВЕ
515. — Що нового?
— Жінка мене зраджує.
— Ти не зрозумів. Запитую, що нового?
НАГАДУЄ
516. — Мій чоловік не пам'ятає дати нашого шлюбу.
— То прикро.
— Ні, нагадую йому про це і навесні, і восени.
— І що?
— Одержую два подарунки.
ОДРУЖИЛИСЯ
517. — Чи Зуля і Філіп далі так кохаються?
— Ні, вже одружилися.
СПРАВЖНЯ НАСОЛОДА
518. — Я щаслива. Завтра одружуюся з тим, про кого мрію роками!
— Е.. е-е, справжня насолода — одружитися з тим, про кого мріють інші.
ВИПЕРЕДЖУЄ ЧАС
519. — Зуля завжди випереджує час.
— Звичайно, зарплату чоловіка витрачає достроково.
САМА БАЧИШ
520. — Життя з тобою неможливе: протягом довгих літ обманюю тебе, а ти вдаєш, ніби віриш мені!
БЕЗПЕРЕЧНО
521. — Справді накладеш на себе руки, якщо покину тебе?
— Безперечно. Так чиню після кожного розлучення.
БІСИТЬСЯ
522. — Мій чоловік біситься, коли не знає, на що йдуть гроші, а коли признаюся, знову біситься.
ВОЛОЦЮГА
523. — Що б ти зробив, коли б я тебе покинула?
— Те саме, що й ти.
— Я завжди бачила, що ти волоцюга!