Акція-51, Останні Свідки 1951

Вдома ми капітально готувалися до зими. 2-3 тонни картоплі мали у пивниці, дві-три бочки квашеної капусти, до 50 кілограмів сушених грибів. Сім'ї у нас були великі, дітей багато, земля родила слабенько, але тримали худобу. І ліс помагав нам вижити: гриби, ягоди.

Федір Макух, 1928 р.н., Журавин

Наші люди в горах дуже тяжко робили. Земля вся на косогорах, родить бідно. У нас діти змалечку до праці привчені. А жили бідно завжди. Тепер я приїжджаю у Ьоберку, це село сусіднє з нашим, але їх не виселяли. То у Боберці, Хащові, Шандровці, де люди залишилися на своїй землі, вони набагато бідніше живуть, ніж ми на сході. Нахальним було наше виселення, але там ми би ніколи не мали того, що тут.

Юлія Голубець

Юлія Голубець, 1925 р.н., Коросно

Ми ходимо в православну церкву, бо греко-католицької не маємо. Але я маю фото Андрея Шептицького.

Катерина Вицівська, 1900 р.н.г Кривка

У селі, куди нас переселили, церкви не було. То ми ходили у район, у Воронцовку попри берег. Так ближче було.

Тепер моє село — гола земля, нічого немає. Часто мені сниться, що я вдома. Перед очима стоїть все наше господарство. Земля обсаджена, засіяна. А як прокинуся, то немає нічого. Коли мені таке присниться, то мені здається, що я все бачу, що я там, і все господарство там. А коли вранці встану, так мені якось легко, весело...

Анеля Кучманич, 1925 р.н., Панищів

Священик вже вітається до нас: «Слава Ісусу Христу». Ми його вже навчили, як треба. Ми хотіли греко-католицьку церкву, але ходимо до православної разом з місцевими людьми.

Тут ми вже розжилися. Але все одно тут не так, як вдома. Вдома не було засухи, були ліси, повітря чисте, легко дихалося. Гоиби, малину, ягоди відрами з лісу носили.

Марія Качур, 1915 р.н., Поляна (з Сикавця)

Наші люди ще років 10 після виселення вірили, що повернуться, що їм дозволять. Вже мої діти пам'ятають,як вуйко Андрій все казав: та чи я не ґазда, я маю своє топоря, свою ножовку, я ще вдома хату поставлю!