Під завісу

Тим часом капітан мусив стріляти тільки в руку, щоб вибити пістолет, — він зобов'язаний був узяти Штеха живим. А той знову підводить пістолет…

Бутурлак ухилився вбік і вистрелив Штехові в стегно — в ногу міг бити не вагаючись.

Штех здригнувся й притулився до стінки з піднятим на рівень плеча пістолетом. Цим пострілом Бутурлак виграв секунду, і її вистачило, щоб Соколов, який набігав ззаду коридором, вибрав мить і вгатив кулю в праве плече Штеха.

Той розтулив пальці, і пістолет упав на підлогу. Інстинктивно нахилився по нього, та на Штеха водночас навалилися двоє — Андрій і Соколов. Викрутили руки назад, притиснули обличчям до підлоги.

Бутурлак підскочив, схопив пістолет і сунув до кишені. Штех підвів голову, з ненавистю плюнув на підлогу.

— Собаки! — видихнув злісно.

— Не треба емоцій, Юліане Михайловичу, — спокійно відповів Бутурлак.

Капітан озирнувся на акторів, які все ще стовбичили в коридорі. «І чому вони ще тут?» — подумав, але одразу зрозумів: навіть не встигли збагнути, що сталося.

— Пробачте, — посміхнувся ніяково, — та ось довелося зіпсувати ваш вечір…

Актори розступилися, і Штеха повели до виходу.

— Куди ж ти? — наздогнала Андрія Віра.

Бутурлак відсторонив хлопця.

— Залишайся, — наказав. — І нехай наші клопоти не затьмарять вашого свята.