Об’єкт 21
- Автор: Сапарин Виктор Степанович
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Молодь"
- Переводчик: В. Б. Рибка
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Об’єкт 21». Краткое содержание книги:
Як відбувся цей політ? Що за чудодійна палиця була в руках невідомого? Невже вона підтримувала його в повітрі?
Про це і про інші незвичайні речі розповість читачам оповідання сучасного російського письменника В. С. Сапаріна «Кришталевий серпанок». У книзі вміщені також оповідання «Об’єкт 21», «Нитка Аріадни», «Таємниця кулі з цифрою «сім», «Чарівні черевики». Різноманітні за тематикою, вони захоплюють читача динамічним сюжетом і цікавими науковими передбаченнями.
Палатка довго витримувала всі атаки, але ось під час особливо сильного пориву я відчув, що вітер увірвався всередину і дощ періщить мені в бік.
«Лопнула», — промайнуло в голові. В темряві я почав намацувати розірваний край, але палатка, на мій великий подив, виявилася цілою: це вирвало кілочки, які я сам забивав. Клята тканина, тріпаючись під поривами вітру, висмикнула їх із землі.
— Що ж це за тканина? — спитав я вранці ентомолога, коли той складав палатку, яка висохла одразу ж, тільки-но перестав дощ.
Я стежив за його чіткими рухами: палатка зменшувалася, зменшувалася і перетворилась у маленький згорточок, який він не поспішаючи поклав у бокову кишеньку рюкзака.
— Спеціальна, — відповів Босняцький. — Для палаток.
— Де ви роздобули таке чудо?
— Одержав в інституті нових тканин. Там виготовили сотню таких палаток ї передали в Академію наук та університет для випробування в експедиціях.
— В чому ж фокус? — допитувався я.
Черних ледве помітно посміхався, беручи на плечі величезний мішок. Мабуть, він уже ставив такі запитання, і зараз його тішило моє здивування.
— Фокус у волокні: воно дуже міцне, — відповів Анатолій Сергійович. — Це штучне волокно. Молекули в ньому розташовані в довжину, вздовж напряму волокон. Це й надає йому незвичайної міцності на розрив. Я не хімік і не фізик і не зумію пояснити до пуття. Крім того, в тканини особливе, дуже щільне переплетення. Потім вона оброблена спеціальними речовинами. Одним словом, шовкопряда, який витягує свою нитку просто так, ні про що не думаючи, переможено. Перехитрили його люди.
— Я чув, — зауважив Черних, — ніби зараз випускають такі волокна, що навіть стальний дріт порівняно з ними…
Але про те, які різноманітні бувають волокна, нам дослухати не вдалося, бо ентомолог, раптом скрикнувши, упав на землю і поповз по-пластунськи.
Сказати правду, я не чекав від нього такої спритності. Він повз, мов ящірка, притискаючись до землі і не звертаючи уваги на свої елегантні брюки, до низенької квітки, на яку сів великий метелик, приваблений запахом або ж стомлений далекою дорогою. У правій руці ентомолог тримав сачок, сунучи його по траві.
Босняцький уже підповз до метелика і змахнув сачком, коли ефірне створіння, ніби тільки того й чекало, спурхнуло і, як листок, гнаний вітром, полетіло до лісу. Босняцький схопився на ноги і, знову скрикнувши, — цього разу вже від розпачу, — кинувся за метеликом прямо через кущі. Він ліз напролом у гущавину, як та муха, що влітає головою в павутину. Мені сподобалась така заповзятливість. Я й сам, якщо вже чимось захоплюся, дію, як то кажуть, не шкодуючи сил. Але в що перетвориться його елегантний дачний костюм! Страшно подумати: мабуть, лишаться тільки лахміття. Тепер, нарешті, ця легковажна людина переконається, що, вирушаючи в тайгу, треба одягатися трохи інакше, ніж для прогулянки по парку культури. Я з деяким самовдоволенням оглянув самого себе. У мене був вигляд справжнього тайгового мандрівника.
Ентомолог тимчасом зник. Ми почекали хвилин десять, потім Черних. зняв з плечей рюкзак і сів на нього. Я наслідував його приклад. Шукати Босняцького в лісі було марно. Ми могли тільки загубити один одного. Повинен же він колись повернутися — з метеликом чи без нього!
Ми сиділи і курили, а Босняцького все не було. Тепер я вже починав тривожитися за нього. Одному в тайзі, та ще й новачкові, заблукати неважко. Але саме в ту мить, коли моє занепокоєння досягло найбільшого напруження, ентомолог, нарешті, з’явився.
Босняцький вийшов з лісу, тримаючи в руці зламаний сачок. На обличчі в нього був вираз розчарування.
— Ти?
Роззявивши рота, я з подивом дивився на ентомолога, вірніше, на його костюм. Він мав такий вигляд, ніби його тільки-но принесли із прасувальної майстерні і наділи, щоб перевірити, чи правильно лягли складки. І штани і сорочка були акуратно випрасувані!
— Що ж це за тканина? — не витримав я. — Теж якась особлива?
Так, костюм був зовсім не з чесучі, як я гадав, а з нової тканини, легшої ніж чесуча, значно міцнішої, а головне — такої, що зовсім не мнеться і не боїться води. Знамениту складку відпрасували фабричним способом ще при виготовленні штанів раз і назавжди, «на все життя, — як зауважив Анатолій Сергійович, — щоб про такі дрібниці більше й думати не доводилося».
Босняцький пояснив нам, що метелик, за яким він погнався, — надзвичайно рідкісна комаха навіть для Уссурійської тайги, де багато різних чудес. Досі дослідники зустрічали тільки два її екземпляри, і ось він, Босняцький, побачив третій екземпляр цієї дорогоцінної комахи, в існуванні якої багато хто взагалі сумнівався. Проте метелик зник.