Авантюра

— Інопланетяни!.. — долинув голос. Він був нарочито-доброзичливий. — Передає спецслужба півострова Зіг. Чому ви починаєте війну на чужій вам планеті? Від імені Тхо пропонуємо перейти до нас на службу. Дайте відповідь.

Кошман, не роздумуючи, включив зовнішній гучномовець — переговори були дуже потрібні.

— Що ви особисто нам пропонуєте?

— Нічого. Нам потрібен час.

Ззовні обнадійливо пролунало:

— Даруємо життя, службу, їжу, дівиць-біориків і наркотики — усе, що ви хочете. Нам передайте космічний корабель, Гріма і Раю.

— Ми порадимось…

— У вас п’ять хвилин.

Відключившись, Кошман не спускав очей з екрана. Здавалося, повідомлення з Землі за ніч забулося і зараз він продовжував сумлінно нести свою ношу… Про Гарцмана не думав — до пам’яті той не приходив і, здається, уже не прийде ніколи. Інтуїція підказувала, що для них зараз головне: пильність і час.

— Грім… У вас політика канонізована? — не спускаючи очей з екрана, намагався забутися в розмовах. Це був вивірений засіб зберегти здоровий глузд в екстремальних умовах.

— Так, — підтримав його хірянин. — Її постулати священні.

— В чому їх суть?

— Тут ціла наука… Колись весь Хір був однією комуною… І ми від неї втомились. Почалась анархія. До влади прийшли політики-пустомелі, котрі більше дбали про себе, аніж про народ… Пізніше здоровий глузд узяв верх і вони відійшли в тінь. Поборників колишнього режиму відвезли на півострів Зіг і дали їм можливість жити так, як вони хотіли— в науку прийдешнім поколінням. Тут усе збереглося так, як було раніше — жорстка розподільча система, регульована правлячою верхівкою, примусова праця на благо «народу» і стимул: робота в катакомбах, дівиці-біорики, наркотики, ідеологія комуни і, звичайно, зміна психіки відповідно до вимог політики.

Останнє нововведення дає змогу Тхо і його сімейству правити ще й сьогодні. На превеликий жаль і за межами нашої держави знаходяться продажні душі, що підтримують Тхо. Вони продаються за біориків, за екзотику — це ви бачили в Комітеті по нагляду за півостровом, — Грім важко зітхнув і на хвилину замовк. Потім продовжив: — Вони тримаються на словоблудстві, а тим часом Тхо розширяє свою діяльність і пнеться знову правити бал.

— Та-а-ак, — протяжно і глибокодумно видавив із себе Кошман. — Усі ми під одним Богом ходимо… — мовлене Грімом навіяло знайому ще по Землі тугу й душевний щем.

— Чекаємо відповідь!.. — дійшло ззовні. Цього разу голос був жорстким, з металевими нотками. Мабуть, у них щось змінилось.

— Ми згодні, — Кошман не гаявся — час, і ще раз час потрібен їм, — але у нас з’явилася проблема: Грім захопив управління лазерними гарматами і не підпускає нас до них. Почекайте, поки ми не впораємось з ним, — Кошман моргнув хірянину, на що той і рота розкрив від здивування — такої вигадливості від землянина не чекав.