Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.
- Автор: Куц В. М.
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Національна академія прокуратури України
- Жанр: право
Электронная книга - «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.». Краткое содержание книги:
Деякі інші засоби протидії злочинності, що використовуються правоохоронними органами, наприклад, оперативно-розшукова діяльність, координація правоохоронних зусиль, судово-експертна діяльність, виконання покарань тощо виходять за межі власне кримінальної юстиції, але з нею пов’язані. Вони забезпечують належну ефективність кримінальної юстиції.
Характерним для діяльності органів кримінальної юстиції є те, що її здійснюють державні правоохоронні органи, організаційно не віднесені до однієї управлінської структури. Але однорідність цілей, завдань та характер цієї сфери правоохоронної діяльності об’єднує цю частину державного правоохоронного апарату в самостійну систему. При цьому відносини між органами (суб’єктами) кримінальної юстиції регламентуються виключно кримінально-процесуальним законодавством. Цілісність цієї системи забезпечується не жорсткими організаційно-управлінськими відносинами, а суто функціональними і процесуальними залежностями. Такий механізм гарантує суб’єктам кримінальної юстиції незалежність під час прийняття процесуальних рішень, відповідність їхніх рішень закону.
З огляду на специфіку спецкурсу, в ньому зосереджено увагу не на загальній протидії злочинності та механізмі її здійснення, а на спеціальній протидії, яку забезпечують органи кримінальної юстиції шляхом безпосереднього впливу на злочинні прояви та фактори їх детермінації.
Механізм спеціальної протидії злочинності – це сукупність юридичних і кримінологічних засобів, за допомогою яких забезпечується безпосередній правовий та кримінологічний вплив на реальні й потенційні злочинні прояви.
Донедавна в теорії узагальнюючим поняттям для визначення такого впливу переважно слугувала «боротьба зі злочинністю». Поступово її замінює «протидія злочинним діянням».
Це відображено і в сучасних законодавчих актах, зокрема антикорупційних законах України. Зміна термінології в зазначеній сфері пояснюється передусім усвідомленням безперспективності боротьби зі злочинністю, оскільки вона існувала завжди.
Спеціальна протидія злочинності здійснюється за двома взаємопов’язаними напрямами:
а) кримінально-правове реагування на вчинення злочинного діяння;
б) спеціально-кримінологічне запобігання вчиненню нових злочинів.
Органи кримінальної юстиції спочатку відповідним чином реагують на факт вчинення злочину, а потім під час провадження у кримінальній справі здійснюють спеціально-кримінологічне запобігання новим злочинам.
Реагування на злочинне діяння є головним засобом спеціальної протидії злочинним проявам та практичним завданням органів кримінальної юстиції.
При цьому органи кримінальної юстиції застосовують запобіжні засоби проти потенційних злочинних проявів і до вчинення злочину, наприклад, проводячи профілактичні бесіди з потенційними правопорушниками, здійснюючи правову пропаганду тощо. Така діяльність належить до загально-соціальної, а не до спеціальної протидії злочинності. Здійснюючи її, ці органи реалізують свій загальний правоохоронний потенціал, а не спеціально-кримінологічний.
Отже, перший комплекс засобів спеціальної протидії злочинності полягає в реагуванні на вчинення злочинного діяння, включаючи готування до злочину, якщо воно є караним, та замах на вчинення злочину. Намагання знайти інший об’єднувальний термін для визначення цього комплексу засобів протидії злочинності поки що безуспішне. У новому антикорупційному законодавстві України для визначення зазначеного напряму спеціальної протидії корупції, в тому числі й злочинній, вживається термін «протидія», що є неточним. Як зазначалося вище, протидія є родовим поняттям, яким охоплюється реагування на вчинення злочинів та запобігання їх вчиненню, тому вжиття терміна «протидія» поряд із терміном «запобігання» у законах та правоохоронній практиці є недоречним.
Деякі дослідники використовують термін «кримінально-правовий вплив на суб’єктів злочину». Він також не зовсім точно відображає сутність першого напряму спеціальної протидії злочинності. Це поняття є надто широким. Воно охоплює не лише спеціальну, а й загально-соціальну протидію злочинності, адже зазначений вплив розпочинається появою кримінально-правових заборон та їх засвоєння людьми.