Правік та інші часи

— Тату, що ви робите? Звідки візьмете гроші? Тату, не робіть із себе посміховиська й не будуйте в мене під носом якогось курника.

— Ти що, вже зазнався? Я будую твоїй сестрі дім.

Павел знав, що не існує такого способу, в який можна було б переконати батька, і нарешті привіз йому хуру дощок.

Тепер будинки росли майже одночасно. Один був великий і стрункий, з окатими вікнами й просторими світлицями. Другий — малий, присадкуватий, згорблений та з підсліпуватими віконцями. Один стояв на відкритій місцині, на тлі лісу й Ріки. Другий — утиснений у клин між Гостинцем і Вольською дорогою, захований у смородині та дикому бузку.

Коли Боський був зайнятий будівництвом дому, Стася мала менше клопоту. До полудня порала худобу, а потім бралася за обід. Спершу йшла у поле й з піскуватої землі копала картоплю. Мріяла, що, може, знайде скарб під кубахами: замотані в ганчірку коштовності або скриньку з доларами. Коли пізніше чистила дрібну картоплю, то уявляла собі, що вона — знахарка, а картоплини — це хворі люди, які приходять до неї; вона відразу ж забирає від них усі хвороби і очищує їхні тіла від усіляких нечистот. Потім кидала обчищену картоплю в окріп і уявляла собі, що варить еліксир краси, а коли вип’є його сама, то життя зміниться раз і назавжди. Побачить її на Гостинці якийсь лікар або адвокат з Кельц, засипле подарунками і покохає, мов княжну.

Тому готування обіду тривало так довго.

Уява — це, власне кажучи, творення, це міст єднання між матерією й духом. Надто, коли робиться це часто й інтенсивно. Тоді образ перетворюється на краплю матерії і приєднується до течії життя. Інколи на цьому шляху щось у ньому деформується і змінюється. Отож усі людські прагнення, якщо вони достатньо сильні, здійснюються. Однак не завжди до кінця так, як того очікувалось.