Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
Додатковими способами фіксації результатів відтворення обстановки і обставин події є вимірювання, складання планів і схем, використання фото-, кіно- та відеозйомки, звукозапису. За допомогою цих засобів здійснюється наочна фіксація обстановки та обставин відтворюваної події. Певні переваги безумовно має відеозйомка, яка дає змогу зафіксувати всі дії обвинуваченого чи іншого учасника слідчої дії у динаміці, послідовність цих дій, показ і розповідь під час відтворення обстановки і обставин події.
Перевірка показань на місці є динамічною дією, тому її фіксацію доцільно доповнювати кінозйомкою, відео- та звукозаписом, відповідними прийомами використання цих засобів. Починають фіксацію підготовки, коли група зібралася та перебуває у вихідній точці: фіксується час і місцезнаходження. Після цього відображають маршрут руху до місця події. У зв’язку з цим потрібно вибирати точки зйомки у такий спосіб, щоб можна було на екрані (фотознімку) упізнати місцевість. Якщо перевіряють показання кількох осіб на одному місці, то обов’язковою є зйомка з одних і тих самих точок. Останні позначають на плані місця події. У разі використання фотозйомки фіксують послідовно окремі стадії (фази руху) перевірних дій. До протоколу додають серію фотознімків, відеофільм чи кінофільм.
Дані про використання додаткових способів фіксації заносять у протокол слідчої дії. Умови їх застосування повинні відповідати вимогам кримінально-процесуального законодавства.
2.3. Тактика пред’явлення для впізнання
2.3.1. Поняття, завдання і види пред’явлення для пізнання
Пред’явлення для впізнання — це слідча дія, яка полягає в пред’явленні особі, що її раніше було допитано, будь-якого об’єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об’єктом, який вона раніше бачила у зв’язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи.
За своєю сутністю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної ідентифікації — ідентифікації за ідеальним відображенням або уявним образом. У цьому разі упізнаваний об’єкт є ідентифікованим об’єктом, а уявний образ цього об’єкта, що зберігається у пам’яті людини, — ідентифікуючим.
Відповідно до вимог ст. 174-176 КПК України суб’єктами впізнання можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені.
Обов’язковою умовою впізнання є проведення попереднього допиту особи про ознаки та властивості об’єкта, що його особа раніше бачила, здатність особи впізнати об’єкт і наявність добровільного бажання дати свідчення з цього приводу та взяти участь у проведенні впізнання.
Основним завданням пред’явлення для впізнання є встановлення тотожності конкретного об’єкта або його групової належності. Впізнання закінчується встановленням групової належності у тих випадках, коли суб’єкт впізнання сприйняв і зберіг у пам’яті тільки групові ознаки об’єкта.
Науковою основою впізнання є філософське вчення стосовно індивідуальності ознак об’єктів матеріального світу та принципової можливості пізнати його.
Процес пред’явлення для впізнання має елементи психологічної діяльності і тому здійснюється на базі положень загальної та судової психології, яка досліджує психічний механізм формування показань особи, яка впізнає. Цей механізм ґрунтується на чотирьох самостійних психічних процесах:
• сприйняття об’єкта за допомогою органів чуттів;
• запам’ятовування сприйнятого;
• відтворення уявного образу у пам’яті;
• впізнання об’єкта.
Отже, психологічну основу впізнання становлять:
• можливість адекватного відображення органами чуттів людини об’єктивної реальності;
• можливість запам’ятовування та збереження в пам’яті сприйнятого образу (ознак і властивостей об’єктів);
• можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам’яті).
Пред’явлення для впізнання як слідча дія — це процесуальна діяльність, що породжує докази. В основі цієї діяльності лежить психологічний процес впізнавання, суть якого полягає в порівнянні уявного образу, що зберігається в пам’яті особи, з об’єктом, людиною, які спостерігаються (сприймаються) зараз, тобто в умовах, що їх створив слідчий. У процесі порівняння особа робить висновок: чи є об’єкт, що спостерігається, тим самим (тотожним), який вона спостерігала (бачила) раніше в зв’язку з подією, що розслідується. Висновок про тотожність чи групову належність об’єкта, що впізнається, ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні ознак об’єкта.