Бог Дрібниць

Під час свого другого перебування на посаді прем’єра товариш Е. М. С. підходив до впровадження плану мирного переходу вже виваженіше і цим стягнув на себе гнів Комуністичної партії Китаю. Китайці розкритикували «парламентський кретинізм» Е. М. С. Намбудіріпада і звинуватили його у тому, що він «кидає людям подачки і таким чином притупляє свідомість мас, відволікаючи їх від революції».

Відтак Пекін перемкнув свою опіку на наймолодшу і найвойовничішу фракцію КПІ(м) — так званих наксалітів, які підняли збройне повстання у бенгальському селищі Наксалбарі. Селян вони організовували у бойові загони, експропріювали землю і виганяли землевласників, а для розгляду справ класових ворогів створювали народні суди. Наксалітський рух ширився цілою країною, сповнюючи жахом кожнісіньке буржуазне серце.

У Кералі наксаліти напустили ще більше тривоги й страху в і так уже напружену атмосферу. Вбивства почалися на півночі. У травні в газетах з’явилося розмите фото одного землевласника з Палґата, якого прив’язали до ліхтарного стовпа й відтяли голову. Голова лежала боком трохи віддалік, у темній калюжі чи то води, чи крові. Сказати напевне ледве чи вдалося б, адже світлина була чорно-біла. Зроблена у сірих передсвітанкових сутінках.

У розплющених очах убитого застигло здивування.

Товариш Е. М. С. Намбудіріпад («боягузливий пес», «радянська маріонетка») виключив наксалітів зі своєї партії і продовжував приборкувати загальний гнів, спрямовуючи його у парламентське русло.

Вулична демонстрація, яка вирувала навколо блакитного «плімута» того блакитного грудневого дня, була частиною цього процесу. Її організувала Траванкорсько-Кочинська марксистська профспілка. Їхні побратими у Трівандрамі мали пройти маршем до секретаріату і вручити самому товаришу Е. М. С. «хартію народних вимог». Оркестр, який звертається з петицією до свого диригента. Вимоги полягали у тому, щоб робітникам на рисових полях, які працювали по одинадцять з половиною годин щодня — з сьомої ранку до шостої тридцять вечора, — дозволили годинну перерву на обід. Щоб платню жінкам підвищили з рупії двадцяти п’яти пайс на день до трьох рупій, а чоловікам — з двох рупій п’ятдесяти пайс до чотирьох рупій п’ятдесяти пайс. Ще вони вимагали, щоб до недоторканних більше не зверталися, використовуючи назви їхніх каст, — наприклад, Ачу-параян, Келан-параван чи Куттан-пулаян, — а називали їх просто Ачу, Келан чи Куттан.