Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу

Хоч як, здавалося б, легко виконувати те, що я пропоную в цій книзі, та мій запал неочікувано остудили такі два моменти: 1) кількість інформації та запропонованих вправ для декого може видатися настільки приголомшливою, що вони навіть не наважаться їх виконувати; 2) більшість людей можуть витратити чимало часу на те, щоб узяти деякі основні вправи за звичку.

Я постійно опираюся «спрощенню» цієї моделі та її деталей, тому не впевнений, що колись зможу прийняти зауваження, мовляв, «тут багато всього засвоювати». Перше видання книги «Як упорядкувати справи» містило вичерпні інструкції та рекомендації, як уповні застосовувати методологію в житті й роботі — я зберіг їх і тут. Тепер знаю, що втілення всіх їх одразу може здатися некомфортним і навіть неможливим для новачків у цій грі. Але я чесно не можу приховати поради стосовно того, як справді ввести цей метод у ваше повсякдення, якщо ви волієте «йти до кінця».

Якщо б ви були зацікавлені навчитися грати в теніс, я б не приховував від вас принаймні план гри, а саме: бачення майстерності, рівні навчання і практику, необхідну для досягнення успіхів у цьому. У доданому, 15-му, розділі я прагнув висвітлити глибину та обшир пропонованої гри і зробити комфортнішим для вас сприйняття і засвоєння прочитаного, щоб ви просто брали крихту інформації та застосовували її. У цій версії книги я намагався милосердніше підійти до потенційно жахного завдання змінити особисті звички та методи. Тут справді йдеться про просування маленькими кроками.

Одначе у будь-якому випадку основним випробуванням є застосування та закріплення цих вправ як постійних звичок до того рівня, коли вони потребуватимуть мінімум усвідомленого зосередження або енергії і стануть щоденною частиною підтримування в порядку розумового та фізичного стану. Я не можу претендувати на роль експерта в питанні, як змінювати звички, — я доклав більше зусиль у формулювання та вдосконалення вправ із продуктивності без стресу.[3] Поведінкові складники GTD насправді відносно прості та знайомі кожному. Хіба важко записати щось, вирішити, яким буде наступний крок у розв’язанні проблеми, занотувати нагадування про це у список і переглянути його? Майже кожен зізнається, що потребує такої практики, але тільки декотрі роблять це так добре, що не відчувають докорів сумління. Те, наскільки важким завданням для декого є усвідомлення власної потреби послідовно викинути з голови всі речі, які відволікають, стало одним з найбільших сюрпризів для мене за багато років.