Герой нашого часу
- Автор: Подервянский Александр Сергеевич
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5355-8
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Герой нашого часу». Краткое содержание книги:
Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративно відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать.
Горгона Пилипівна. От я смотрю на вас: молодиє, здоровиє, умниє, всьо у вас єсть, – і завідую вам по-харошему. Всьо у вас впєрєді!
Ахванасій. Заїбала нас тут, шось пиздить, а шо – хуй просциш.
Савка. Переїби, шоб не пизділа.
Ахванасій пиздить Горгону Пилипівну.
Горгона Пилипівна падає довго і важко, як мішок з гавном.
Входить Хабібулін з відром, у відрі кипить борщ, зварений з орла.
Хабібулін. Ми з неї тоже будєм борщ варить, чи може так зажарім, нахуй, да і з’єдім?
Савка. Чурка хуєв! Скіки тєбя учіть можна, блядь! А шо, борщ залупою їсти будем?
Хабібулін похапцем кидається за ложкою.
Тим часом Ахванасій витаскує з борща противну орлячу голову і висмоктує в неї мозги.
Ахванасій. Ти, Савка, попробуй! В голові фосфору дохуя, волоси випадать перестануть.
Дія третя
В горах.
Єгорка Іванцов, геолог і дурний кацап, і Васіліса Єгоровна, женщіна мужской мєчти, рвут траву і собірают камні.
Єгорка Іванцов (наморщивши лоба). Врємя собірать камні і врємя іх разбрасивать, как ви счітаєтє, Васіліса Єгоровна?
Васіліса Єгоровна. Об чом ви щас думаєтє, Єгорка?
Єгорка. Єслі чєстно, то я думаю о вас, Васіліса Єгоровна.
Васіліса Єгоровна. Вот как! Ето уже становітся інтєрєсно. І что же ви обо мнє думаєтє?
Говорячи всю ету мульку, Васіліса Єгоровна прінімаєт очароватєльную позу, стріля глазами в різні боки і поправля на головє волоси красівими жестами рук.
Єгорка Іванцов. Я думаю, что такая женщіна, как ви, должна украшать жизнь мужчіни, Васіліса Єгоровна. Можно, я вас поцелую?
Васіліса Єгоровна. А вот етого как раз і ніззя.
Єгорка Іванцов. Как же так, почєму ніззя?
Васіліса Єгоровна. А так, ніззя і всьо.
Васіліса Єгоровна показує Єгоркє Іванцову кончік язика, отчєго дєлается єщьо прєкраснєй. Саме в цю мить з’являється Савка зі своїми учнями – Ахванасієм і Хабібуліним.
В руках у Савки камінь, який він тупо підбрасує в руці.
У Ахванасія в руках кусок іржавого дрота, який він, сам не знаючи для чого, підібрав з підлоги.
У Хабібуліна в руках забитий ховрашок, котрого він несе за задні ноги.
Ахванасій (показує на Єгорку і Васілісу). Диви, Савка.
Хабібулін. Синка раз запиздячить, і піздєц йому буде.
Єгорка Іванцов (побачивши Савку з компанієй). Товаріщі, сюда ніззя, тут гадюк много, укусят!
Ахванасій. Пригай вніз, синок хуєв, пока я разрєшаю!
Єгорка Іванцов (виймає геологічєскій молоток). Тока попробуйте подойті, уркагани, всєх повбиваю!
Під час цеї гнєвної речі Хабібулін кида в Єгорку ховрашком і влучає йому в їбальніка. Єгорка падає і плачучи повзе з гори вниз. Васіліса Єгоровна, яка безперечно вважає, шо щас її нємєдлєнно будуть їбати, гнєвно свєрка глазами і робить хорошу міну при поганій ігрі.
Васіліса Єгоровна. Тока попробуйте подойті, подонкі, я брошусь уніз!
В словах Васіліси Єгоровни бринить надія на те, шо, может, всьо обойдьотся тіхо-мірно і їй не прийдьотся цього робить.
Савка. Пригай, нахуй!
Ахванасій (запопадливо). Так шо, Савка, може їбати і нє будем, мєнє шо-то нє хочєтся…
Хабібулін (запопадливо). Нахуй она нам така здалась. Правда, дядя Савка?
Васіліса Єгоровна. Хлопчики, та ви шо?