Барон Мюнгавзен

Але касир у цей час тяжко думав, що б то було, якби йому в касі забракло двадцяти гелерів.

— Застудився я, — мовив він.

— То чому одразу не сказали? Мусите пильнувати. Як вернетеся з контори домів, налийте до горнятка трохи води і додайте добру порцію рому. Потім це нагрієте, само собою, з гвоздикою і перцем. Потім зі смаком того випийте і зачекайте хвильку, заки трунок зачне вам у голові кружляти, а тоді хильніть іще двічі по сто грамів житнівки, бо житнівка дуже на груди помічна. А потім хай добродій вийде на повітря… Уже вечір, стемніло… тож десь там упадете і проспите під парканом, а над ранок, за першої роси від нежитю ані сліду. То є метода Кнейпа, куди ліпша, аніж компреси Прейсніца. Одним словом, завтра занесу панові тамті хустинки, — сказав Гантя, потис касирові руку і сердечно нею потрусив.

Касир намацав клямку страхової контори і так чхнув, що влетів до фойє.

А невдовзі Гантя помітив, що до їхнього складу прямує якийсь залитий потом чоловік, попихаючи перед себе візок. Гантя підбіг і поміг пхати той візок, що скидався на гармату.

— Ціле щастя, що маю того візка, — вигукнув радісно власник. На візку був тільки один маленький пакуночок.

З контори вийшов шеф і сказав:

— Дайте це на вагу.

— А дилі маєте? — спитав клієнт, витираючи з лоба піт.

— Що за дилі?

— Ну, дилі… такі, що по них скочують бочки в броварнях.

— Ні, нема.

— То, може, хочайби паси парусинові?

— Паси? Здається, маємо… Але для чого? Хіба для цього? — охнув шеф і зрозумів, що втратить гумор на решту дня. Вхопив пакунок і кинув на вагу.