Україна і жиди

Армія молодої української держави цілих три роки вела криваву боротьбу проти армій Лєніна і Дєнікіна, як зовнішніх ворогів. І коли остаточно вона з виснаження впала, то тут колосальну ролю відіграли 5-ті колони большевицької партії, як внутрішній ворог, у котрих головне ядро спочатку становили жидівські большевики. В бою військ отамана Зеленого під Трипіллям з червоними, був оточений та витоплений цілий комсомольський батальон, що складався з самих лиш молодих жидів. І так було всюди. Перед тим, як захопити якусь територію, вони шпигували там, провадили диверсії та повстання, а по тому, як червоні війська захоплювали території, ставали комісарами, діяли в органах ЧеКа, адміністрації та вступали до лав Червоної армії, котра тоді поповнювалась елементами, завдячуючи негайній мобілізації. Як відбувалася співдія регулярної армії з червоними партизанами, про це говорить той сам совєцький історик: «По закріпленні своїх позицій у Донбасі, Криворіжжю, Харкові, Катеринославі та інших пунктах Лівобережжя, Українські Совєцькі війська (під командою таких «українських» генералів, як Антонов, Муравйов, Єгоров і Березін Т.Б.В.), 18-го січня 1918 року, завдячуючи червоногвардійцям Москви, Петрограда й Мєнська розпочали переможний наступ на Київ, за повне визволення України від панування націоналістичної Ради... Контрреволюційні війська Центральної ради, не зважаючи на своє безвиглядне становище, довго ставили одчайдушний спротив... а 28-го січня в Києві вибухнуло збройне повстання київських робітників проти контрреволюційної Центральної Ради...»

[1957]