Безкінечна війна
- Автор: Холдеман Джо
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Боевая фантастика
Электронная книга - «Безкінечна війна». Краткое содержание книги:
А якщо, на додаток, кожна тактична операція відкидає бійця все далі і далі в майбутнє? Як раз за разом знаходити себе і своє місце у новому незвичному світі, який, дедалі все більш недружній?
Усього лише — сподіватися на солдатську удачу, яка проведе через сотні років війни, допоможе знайти любов і світ, в якому заслужений ветеран зможе відчути себе удома!
Роман «Безкінечна війна» визнаний класикою бойової фантастики. Він нагороджений престижними преміями «Х'юго» і «Неб'юла».
Дванадцять років тому, коли мені було всього десять років, був відкритий колапсарний стрибок. Направте предмет з достатньою швидкістю прямо в колапсар — і ось він вже вистрибує десь зовсім в іншій частині Галактики. Швидко знайшли закономірність, що дозволяє визначити місце виходу: об'єкт ніби рухається в початковому напрямку вздовж «лінії» (тобто вздовж ейнштейнівської геодезичної лінії) і вистрибує у простір, коли ця уявна «лінія» впирається в інший колапсар. Причому об'єкт вистрибує у звичайний простір в тому ж напрямку і з тією ж швидкістю, з якою він увійшов до першого колапсара. Час переходу між двома колапсарами практично нуль.
Явище задало роботи фізикам і математикам. Їм довелося переглянути теорію одночасності, потім розібрати дощенту будівлю загальної теорії відносності і зібрати її знову, включивши необхідні зміни. Політики теж дуже зраділи, тому що тепер вони могли послати корабель з колоністами на Фомальгаут з меншими витратами, ніж раніше обходилася посилка двох людей на Місяць. Політики тепер мали можливість відправити масу людей на Фомальгаут здійснювати небачені подвиги, якщо ці люди не давали їм спокійно спати вдома, на Землі.
Кожен колоністський корабель супроводжувався автоматичним зондом. Зонд слідував за кораблем приблизно в двох мільйонах миль. Вже були отримані дані про існування вхідних планет — скельних планеток, що оберталися навколо колапсара. Зонд, у разі, якщо корабель вріжеться в таку планету на швидкості в 0,999 світлової, повинен повернутися додому і повідомити про цю сумну подію.
Саме такого роду катастрофа ніколи не траплялася, але одного разу все-таки зонд повернувся додому один. Інформація, ним доставлена, була проаналізована, і виявилося, що корабель колоністів був атакований чужим кораблем і знищений. Це сталося в околицях Альдебарана, в сузір'ї Тельця, і так як вимовляти слово «альдебараніанці» трохи незручно, ворог отримав ім'я «тельціани».
Кораблі переселенців почали відправляти в політ під захистом військових крейсерів. Потім крейсери почали здійснювати рейси самостійно, і врешті-решт Група Колонізації поступилася місцем СООН, тобто дослідницьким Силам при ООН. Наголос на слові «Сили».
Потім якийсь розумник в Генеральній Асамблеї породив ідею, що слід підготувати групу людей, здатних вести наземні бойові дії і охороняти вхідні планети найближчих колапсарів. Це призвело до елітарного призовного Закону 1996 року і появи самої елітарно набраної армії в історії військових битв.
І ось ми, п'ятдесят чоловіків і п'ятдесят жінок, всі з коефіцієнтом інтелекту вище 150 і відмінної сили і витривалості, самим елітарним чином місили бруд в центральній Міссурі, розмірковуючи при цьому про практичність вміння будувати балочні мости на планетах, де єдина рідина являє собою випадкову калюжку рідкого гелію.
ГЛАВА 3
Приблизно через місяць ми стартували до місця наших останніх навчальних польових занять — на Харон. Хоча планета і наближалася до перигею, але все одно була в два рази далі від Сонця, ніж Плутон.
В якості транспорту був використаний корабель для колоністів, розрахований на двісті переселенців, а також домашніх тварин і різні рослини. Але не думайте, що там було дуже просторо, якщо нас налічувалося в два рази менше, ніж двісті. Майже весь додатковий простір займали додаткове пальне і необхідна амуніція.
Весь переліт зайняв три тижні, половину дороги ми йшли з прискоренням два g, другу половину — гальмували з тим же прискоренням. Наша максимальна швидкість, коли ми проскакували орбіту Плутона, становила приблизно одну двадцяту світлової. Ефекти релятивістики ще не давали про себе знати.
Три тижні в полі тяжіння в два рази більше нормального — це зовсім не пікнік. Три рази на день ми виконували дуже обережно деякі вправи, а в основному намагалися зберігати лежаче положення. І все одно мали місце кілька випадків переломів і вивихів. Люди носили спеціальні бандажі і пов'язки, щоб не розгубити по дорозі кінцівки та інші частини тіла. Спати було майже неможливо; мучили кошмари (задуха і сплющення в коржик), крім того, доводилося постійно перевертатися, щоб не застоювалася кров і не утворювалися пролежні. В однієї з дівчат, замученої до межі, у сні ребро проткнуло шкіру і вийшло назовні.
Я вже кілька разів бував у космосі до цього, так що, коли ми закінчили гальмувати і перейшли у вільний політ, я не відчував нічого, крім полегшення. Але багато хто з наших ніколи не бували в невагомості, не рахуючи наших двох тижнів на Місяці, і страждали від нудоти і запаморочення. Всім іншим доводилося прибирати каюти, літати туди-сюди з мокрими губками і інспіраторами, всмоктуючи кульки напівперевареної «Муки м'ясної високопротеїнової легкопереварюваної концентрованої» (у побуті — соя).