Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар
- Автор: Телипко Владислав Эдуардович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Центр учбової літератури
- ISBN: 978-611-011-0141-7
- Жанр: право
Электронная книга - «Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар». Краткое содержание книги:
Мета коментаря — дати чітке системне уявлення про судову владу як соціально-правовий інститут, розкрити правові та організаційні проблеми її функціонування внаслідок проведення судової реформи в державі. На основі чинного законодавства, практики його застосування і досягнень юридичної науки розглядаються питання змісту, ознак, принципів, функцій та форм реалізації судової влади, статусу та особливостей формування суддівського корпусу, порядку побудови судової системи України.
Видання розраховано на суддів та працівників суду, прокурорів, працівників інших правоохоронних органів, студентів, аспірантів і викладачів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, а також усіх, хто цікавиться питаннями судоустрою і проблемами організації судової влади на теренах України.
8. Не зовсім коректною та логічною, на наш погляд, є норма про декларування видатків суддів, передбачена статтею 54 Закону. Без сумніву, сам факт такого декларування є важливою превенцією для попередження корупції в судах, однак абсурдний спосіб, у який це планується робити, наводить на міркування щодо сумнівності намірів законодавця, що встановлює його. Так, із змісту даної статті випливає, що якщо суддя хоча б раз на рік витратив суму, яка перевищує його місячний заробіток, то він має задекларувати всі свої видатки (аж до найдрібніших, у повному обсязі), у той же час, суддя може взагалі не декларувати видатків, якщо він не витрачав одноразово зазначеної у Законі грошової суми.
9. Позитивним є намагання закріпити в статті 55 Кодекс етики судді законодавчо, проте дана норма навряд чи виправдає себе на практиці без фіксації на тому ж рівні (законодавчому) принципів, загальних засад та обов’язкових вимог щодо етичних норм та правил поведінки судді.
10. Законом вперше широко і детально висвітлено статус народних засідателів, через яких, згідно Конституції України, народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя. Встановлений порядок і критерії відбору кандидатів, а також порядок їх участі у провадженні судочинства не можна не оцінити позитивно, однак натомість викликала розчарування норма про статус присяжних як ще одного виду суб’єктів, через які народ реалізовує свою владу в судах. їм присвячено лише одну статтю, обсяг якої не дозволяє з’ясувати їх правовий статус і роль у системі судоустрою. Залишається сподіватися, що цей прикрий недолік буде виправлено в одній з наступних редакцій прийнятого Закону.
11. Ймовірно, однією з ключових новацій розглядуваного Закону, яка покликана значно удосконалити процес добору осіб, які провадитимуть в нашій країні судочинство, і також суттєвою мірою підвищити рівень їхньої фаховості, ефективності та особистої відповідальності, а також ліквідувати корупцію при призначенні їх на посади, є система відбору та атестації претендентів на посаду судді, а також порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, всі аспекти якого говорять про чітке прагнення законодавця зробити його максимально не- упередженим і прозорим.
Щодо відбору осіб на посади суддів, відтепер спеціальна підготовка кандидата на посаду судді включатиме теоретичну підготовку в одному із спеціалізованих вищих навчальних закладів України та практичну підготовку в Національній школі суддів України. Така підготовка проводитиметься протягом півроку за рахунок коштів Державного бюджету. На період проходження кандидатом підготовки за ним зберігатиметься основне місце роботи і виплачуватиметься стипендія в розмірі не менше двох третин посадового окладу судді місцевого суду загальної юрисдикції.
Кандидати, які успішно пройдуть таку підготовку, направлятимуться до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для складення кваліфікаційного іспиту. Останній полягатиме у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки кандидата, ступеня його готовності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особистих і моральних якостей. Цей іспит проводитиметься шляхом письмового анонімного тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня практичних навичок та умінь у застосуванні закону. При цьому, хід тестування фіксуватиметься за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису. Особи, які успішно пройдуть тестування, зараховуватимуться Вищою кваліфікаційною комісією суддів до кадрового резерву.
Що ж до самого процесу проведення суддівської спецпідготовки, то для її проведення в Україні відповідно до Закону буде засновано Школу суддів України, яка діятиме при Вищій кваліфікаційній комісії суддів України і основним призначенням якої стане підготовка висококваліфікованих кадрів для судової системи та проведення наукових досліджень з питань удосконалення судочинства. Очікується, що цю Школу буде сформовано на базі діючої нині Академії суддів України (яка діє при Державній судовій адміністрації).