Позивний Бандерас
- Автор: Кiрсанов Артемiй, Дзюба Сергiй
- Язык: украинский
- Год: Издательство «Ранок»
- ISBN: 978-617-09-3924-1
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Позивний Бандерас». Краткое содержание книги:
– Це ще не все! – промовив Яременко й дістав із теки ще один файл, у якому лежав аркуш у клітинку, вирваний зі шкільного зошита.
– Цього анонімного листа два дні тому знайшов комбат нашого батальйону біля Веселого. Хтось устромив його у шпарину штабного намету.
Я взяв файл і прочитав: «Задержите диверсанта Ходока! Эта тварь сидит на вашем блокпосту. Это он навел на маршрутку. Жертв может быть больше. Остановите Ходока!».
Я склав лист і знову почав прокручувати інформацію в голові. Якщо диверсант дійсно «сидить» в українському батальйоні біля Веселого, то, швидше за все, він є нашим солдатом чи офіцером Збройних сил України.
– Щось відомо про цього Ходока? – запитав я.
– Нічого. Його позивний ніколи не фігурував у радіоперехопленнях. Але й це ще не все…
Генерал-майор знову зазирнув до теки, дістав із неї особову справу й передав мені. Я відкрив її та побачив фотографію інтелігентного чоловіка років сорока п’яти у чорному цивільному костюмі. Тонкі губи чоловіка посміхалися неприємною саркастичною посмішкою.
– Це полковник запасу ГРУ РФ – Константинов Георгій Якович,– прокоментував Яременко.– Позивний – «Манекен». Ми отримали радіоперехоплення про те, що бойовики дуже чекають на нього саме у цьому регіоні.
– Забагато уваги для маленького села,– зауважив я.
– Отож,– погодився Яременко.– Можливо, Ходок і Манекен – ланки одного ланцюга.
– Скільки бійців у батальйоні?
– Батальйон нараховує більше двох сотень бійців особового складу, серед яких рота добровольців-нацгвардійців, рота десантників та підрозділ вевешників, що здійснює контрольно-пропускний режим на стратегічно важливому перехресті.
– Знайти у такому Вавилоні диверсанта важче ніж голку в копиці сіна,– розмірковував я вголос.– Відомо, хто передав записку до штабу батальйону?
– На жаль, ні.
– Чи можна довіряти цій інформації? Чи це чергова провокація російських спецслужб для дестабілізації атмосфери в батальйоні?
– Цю головоломку вам і доведеться розв’язати,– промовив Яременко, наче я вже погодився взятися за справу.
– Чому саме мені? – вагався я.
– Ви ідеальна кандидатура! Маєте досвід слідчого, знаєте місцевість біля Веселого, у разі потреби зможете налагодити контакт із місцевим населенням.
– Але я повторюю, що не збираюся повертатися до СБУ.
– Цього і не потрібно,– заспокоїв Яременко.– Залишайтеся сапером. Це навіть краще для конспірації, на випадок, якщо в батальйоні справді діє диверсант. Для допомоги отримаєте загін із досвідчених військових розвідників зі спеціальною підготовкою. Теж під виглядом бійців інженерно-саперних військ.
– Розвідники і контррозвідники – зовсім різні професії.
– От і обкатаєте хлопців. Зараз нам конче бракує кваліфікованих кадрів.
– Я ніколи не працював у таких умовах…
– У мене немає часу на умовляння,– одразу урвав мене Яременко.– Погоджуєтеся чи ні?
Яременко свердлив мене поглядом. Мені було важко прийняти це рішення, але і відмовитись я не міг. Хоч і ненавидів рідне село, але був шанс урятувати близьких мені людей від повторної диверсії.
– Коли вирушати? – запитав я.
– Час на збори до вісімнадцяти нуль-нуль! – задоволено відповів Яременко.– Вам потрібно мати позивний, за яким будете виходити на зв’язок.
– Бандерас,– майже без роздумів відповів я.
– Це щось націоналістичне?
– Ні. Антоніо Бандерас – голлівудський актор,– пояснив я.– Так мене колись дівчина прозвала за запальну вдачу… Ще у Веселому… В іншому житті.
– Бандерас так Бандерас,– підсумував генерал-майор.– Приєднаєтеся до своєї групи в Острі. Документи та спорядження отримаєте на місці. Виконуйте!
Я підвівся і попрямував до дверей.
– І ще одне,– зупинив мене Яременко.– Ходок потрібен нам живим. Так що контролюйте свою запальну вдачу, Бандерасе.
– Плюс1,– спокійно відповів я та вийшов із кабінету.
Сержант Андрій Башков – позивний «Індіанець»
Я кермував із четвертої години ночі, тому трохи стомився. Перед тим машину вів сам Бандерас, який наказав усім відпочивати. Зараз капітан сам уже трохи відпочив і сидів поруч, задумливо вдивляючись у краєвиди. Судячи з напруженого обличчя Бандераса та закритої пози, думки у нього були дуже важкі. Цікаво, про що він думає? І що він узагалі за людина? Поживемо – побачимо!
До АТО я працював звичайним барменом у київському рок-пабі. Там я навчився безпомилково читати по обличчях відвідувачів їхні невдоволення та бажання. Вивчати людей, більше слухати, ніж говорити – завжди було моєю усталеною нормою поведінки. Саме тому друзі і прозвали мене мовчазним та уважним Індіанцем. А ще тому, що я нерідко полюбляю палити люльку з веселою «травичкою». Так прізвисько Індіанець до мене і пристало, а вже в АТО стало моїм позивним.
1
Плюс – термін, поширений серед військовиків у зоні АТО, запозичений у радіозв’язківців, має багато значень, як от: слухаюсь, згоден, виконую, все добре та чимало інших.– Прим. ред.