Міст на річці Куай [UK]

Такі бесіди про обов’язок вояка бездоганно поводитись у ворожій країні були не єдиним прикладом суворих порядків, які командир запровадив у своєму полку. На той час полонені не були обтяжені працею — японці тоді ще не затівали якоїсь будови в сінгапурському передмісті. Переконаний у шкідливості неробства для самопочуття війська і потерпаючи, щоб не занепала мораль, полковник склав програму занять для заповнення дозвілля. Він зобов’язав офіцерів проробляти з солдатами розділи військового статуту, влаштовував екзамени і тих, хто добре встигав, нагороджував дипломами за власним підписом. Ясна річ, багато часу відводилося на вивчення дисциплінарного статуту. Знов і знов на цих заняттях наголошувалося, що і в таборі військовополонених підлеглі повинні віддавати честь старшому. Рядових було зобов’язано козиряти всім японцям, незалежно від чину, а забувши про цей наказ, вони ризикували дістати з одного боку стусана чи удару прикладом від конвоїра, а з другого — прочуханки від полковника і відповідного покарання: скажімо, кілька годин стояти в позі «струнко» під час відпочинку.

Кліптона іноді просто вражало, як це рядовий склад приймає такий драконівський порядок і як люди скоряються авторитетові, не підпертому жодною реальною силою; до того ж ця влада йшла від того, хто сам наражався на утиски й грубощі. Кліптон не знав, чим пояснити їхній послух: чи то повагою до особи полковника, чи, може, деякими пільгами, наданими солдатам завдяки йому. Адже годі було заперечити, що непоступливість полковника приносила свої плоди навіть у стосунках з японцями. Його зброєю проти них були вірність принципам, впертість, здатність зосереджуватися на якійсь конкретній цілі, аж поки він досягав свого, а також «Звід воєнних законів», з текстом рішень женевської і гаагської конвенцій, яким він любісінько тицяв японцям під носа при найменшому порушенні цього міжнародного кодексу. Крім того, його авторитет підвищували неабияка особиста хоробрість і цілковита зневага до фізичного насильства. В тих численних випадках, коли японці зловживали своїм правом переможців, він не обмежувався самим протестом. Він втручався особисто. Якось його страшенно побив один з найлютіших конвоїрів, чиї вимоги були зовсім незаконні. Полковник цієї справи так не облишив, і його кривдник був покараний. Після цього Ніколсон ще більше зміцнив у полку дисципліну, зробивши її ще тиранічнішою, ніж могли придумати японці.