Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих». Краткое содержание книги:
Адже Тьма, знищена одного разу, чекає лише часу, щоб повернутися знову. Чекає і набирається сил.
Забув, забув про це Річард Сайфер, Шукач Істини! Бо переміг він шимів, підземних духів, і повернув у світ магію. А з магією повернулося в світ і приховане досі Зло.
І на волосині висить тепер не тільки життя коханої Річарда Келен, але й доля всього світу. Бо соноходець Джеган, переможений одного разу, жадає помсти, і тепер влада його — набагато могутніша, ніж раніше. Знову вирушає Шукач Істини битися з силами Тьми. Відправляється, щоб перемогти — або загинути. Відправляється, щоб своєю кров'ю заслужити право на осягнення Шостого Правила Чарівника.
— Ну, так хто ж ви такі?
— Мене звати Келен, а це Кара.
— І що ви тут робите?
— Це все досить складно, але ми шукаємо Річарда. — Хлопчина знову став підозрілим.
— Та ну?
Келен посміхнулася. Хлопчина — справжній друг Річарда. Поклавши руку Камілю на плече, Келен подивилася йому в очі.
— Я його дружина. Його справжня дружина. Каміль тупо закліпав.
— Але… Але…
Голос Келен став жорсткішим.
— Ніккі не дружина йому.
Він розплився в усмішці, очі заблищали від сліз.
— Я знав це! Знав, що він її не любить. І ніколи не міг зрозуміти, як це Річард міг одружитися на ній.
Каміль раптом згріб Келен в обійми і міцно стиснув від радості за Річарда. М'яко розсміявшись, Келен погладила хлопчину по голові. Кара, схопивши за комір, відтягнула його, але ласкаво.
— А ти? — Повернувся Каміль до Каре.
— Я Морд…
— Кара — близький друг Річарда.
Тут Каміль несподівано обняв і Кару теж. Келен злякалася, що Морд-Сіт проломить йому череп, але Кара ввічливо витерпіла обійми, хоча відчувала себе явно не в своїй тарілці. Келен здалося навіть, що Кара ледь помітно посміхнулася.
— Але що тоді Річард тут робить з Ніккі? — Знову повернувся до Келен Каміль.
Келен глибоко зітхнула.
— Це довга історія.
— Розкажи.
Келен деякий час вивчала його темні очі. І їй сподобалося те, що вона там побачила. Але все ж виклала все простіше.
— Ніккі чаклунка. І використала магію, щоб змусити Річарда піти з нею.
— Магію? Яку магію? — Насідав він. Келен знову зітхнула.
— Вона використала б свою магію проти мене, убила б мене, якби Річард не погодився піти з нею.
Каміль підняв очі до потоку, переварюючи почуте. Нарешті він кивнув.
— Схоже на правду. Річард саме такий. Він піде на все заради тієї жінки, яку любить. Я знав, що він не любить Ніккі.
— А звідки ти це знаєш?
— Він з нею не спав, — вказав Каміль на два ліжка. — Але готовий посперечатися, що з тобою він спав, коли ви були разом. Келен відчула, що від його прямоти заливається червоним.
— Звідки тобі це відомо?
— Не знаю, — почухав він потилицю. — Просто таке враження, наче ви з ним одне ціле. Коли ти вимовляєш його ім'я, я бачу, наскільки він тобі дорогий.
Незважаючи на втому, Келен не змогла втриматися від посмішки. Вони мчали галопом кілька тижнів. Загнали по дорозі кілька коней, довелося купувати свіжих. А останній тиждень взагалі практично не спали.
— Ну, так ти знаєш, де зараз Річард? — Запитала Келен.
— На роботі. Зазвичай він десь в цей час приходить додому. Якщо тільки йому не потрібно працювати і вночі теж. Келен швидко оглянула кімнату.
— А Ніккі?
— Поняття не маю. Може, пішла за хлібом або ще кудись. Взагалі кумедно. Зазвичай вона до цього часу давно вже вдома. І майже завжди з уже готує вечерею для Річарда.
Погляд Келен ковзав по кімнаті зі столу на тазик і обробну дошку. Раптом вона зараз піде, а він заявиться буквально через хвилину після її відходу? Каміль вважає дивним, що Ніккі досі немає. І те, що вони відсутні обидвоє, насторожувало.
— А де він працює? — Поцікавилася Келен.
— На будівництві.
— На будівництві? Якому будівництві?
— Нового імператорського палацу, — махнув кудись удалину Каміль. — Завтра грандіозне освячення.
— Новий палац закінчений?
— Та ні! Його будувати ще роки і роки. Взагалі його тільки почали. Але вони вже зараз хочуть освятити його. Присвятити Творцеві. У Алтур-Ранг на церемонію приїхала купа народу.
— Річард — один з будівельних робітників? Каміль кивнув.
— Він скульптор. Ну, зараз, у всякому разі… Він працював у транспортній компанії у Іцхака, але потім його заарештували…
— Заарештували? Вони… мучили його?
Каміль відвів очі, йому не хотілося говорити правду.
— Я дав Ніккі грошей, щоб вона могла провідати його. Вона з Іцхаком і Віктором-ковалем витягли його звідти. Він був дуже поганий. А коли трохи одужав, його змусили працювати скульптором.
Слова Каміля кружляли у неї в голові. Найцікавішим було, що Річард видужав.
— Значить, він творить статуї? Каміль знову кивнув.
— Він творить людей у камені для прикраси стін палацу. І допомагає мені з різьбленням по дереву. Я можу вам показати, це на задньому дворі.
Чудо із чудес. Річард ваяє. Але всі статуї, що їм траплялися в Старому світі, просто жахливі. Річард нізащо б не захотів ліпити таке убозтво. Абсолютно ясно, що в нього не було вибору.