Чарівні створіння
- Автор: Гарсия Ками, Штоль Маргарет
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: КМ Publishing
- ISBN: 978-617-538-173-1
- Переводчик: Вікторія Калина
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Чарівні створіння». Краткое содержание книги:
Мабуть, вигляд я мав досить недовірливий, бо за мить тітка Пруденс підвелася зі стільця і сказала:
— У мене є родинне дерево Бейтів у книзі родоводу. Я відстежувала історію усіх Сестер Конфедерації.
«Сестри Конфедерації» — це ще одна організація типу ДАР; трохи менше, але таке ж малоприємне відлуння війни, щось на зразок гуртка за інтересами. Останнім часом члени СК займалися тільки тим, що збирали свої генеалогічні дані для документальних фільмів про війну і серіальчиків типу «Синє і сіре»[8].
— Ось воно, — повернулася на кухню тітка Пруденс. Вона причовгала з величезним альбомом у шкіряній палітурці, з якого стирчав пожовклий папір і старі світлини. Щойно вона перегорнула кілька сторінок, як на підлогу посипалися газетні вирізки і клаптики паперу.
— Ось поглянь… О, Бертон Фрі, мій третій чоловік. Ну хіба ж він не найвродливіший з усіх, з ким я мала шлюб? — запитала вона, показуючи нам потріскане фото.
— Пруденс Джейн, не відволікайся. Ти ж не хочеш, аби хлопець вирішив, що ми вже все забули, — нетерпляче зауважила тітка Грейс.
— Ось, одразу після дерева Стетемів.
Я втупився в добре відомі мені імена з родоводу на кухні.
Але тут було ім’я, якого я на нашому дереві не бачив — Ітан Картер Вейт. Чому в Сестер збереглася інша версія? Я знав, кому мав вірити, і доказ цьому тримав у руках: медальйон, загорнутий у хустинку, яка належала ворожці сто п’ятдесят років тому.
— А чому його немає у нашому фамільному древі?
— Так майже усі родоводи Півдня брешуть, але я дивуюся, що він є бодай на одному родоводі, — відповіла тітка Грейс, згорнувши альбом і випустивши у повітря клуб пилу.
— Це все завдяки мені. Аби не я, то його б ім’я взагалі не збереглося, — гордо усміхнулася тітка Пруденс вставними щелепами.
Я мав почути від них вичерпну відповідь.
— Тітко Пруденс, чому його немає у нашому фамільному древі?
— Бо він дезертир.
— Тобто? — не зрозумів я.
— Боже, чого вони вас учать у тих новомодних школах? — дорікнула тітка Грейс, доїдаючи з пакета солоні кренделики.
— Дезертири — це конфедерати, які втекли з-під командування генерала Лі.
Напевне, я мав спантеличений вигляд, бо тітка Пруденс почала пояснювати:
— Під час війни на Півдні було два види солдатів — ті, хто щиро підтримував Конфедерацію, і ті, кого змусили йти на фронт, — тітка Пруденс підвелася, підійшла до столу і почала ходити по кухні, як учитель історії, що розповідає нову тему. — До 1865 року армію Лі розбили вщерть; солдати голодували, їх залишилося дуже мало. Подейкували, що повстанці почали втрачати віру, тож вони просто взяли і пішли зі своїх загонів. Ітан Картер був одним з них. От він і став дезертиром.
Сестри схилили голови так, ніби не мали снаги нести тягар такої ганьби.
— То ви кажете, що його викреслили з фамільного древа, бо він не хотів помирати з голоду й боротися невідомо за що на боці переможених?
— З одного боку, так.
— Більшої нісенітниці я в житті не чув.
Тітка Грейс зіскочила зі стільця… якщо столітня бабуся взагалі може зіскочити.
— Шануйся, Ітане. Родовід змінили задовго до того, як ми народилися!
— Пробачте, мем.
Вона розправила спідницю і знову сіла.
— То чому ж мене назвали на честь пра-пра-прапрадідуся, який осоромив усю родину?
— Твої батьки дивились на це по-іншому, ніж військові історики. Вони завжди були вільнодумними, і хто знає, чому так тебе записали. Запитай краще у тата.
Ага, так він мені й розповість. Але, знаючи своїх батьків, я розумів, що мама скоріше за все пишалася Ітаном Картером Бейтом. І я теж. Я провів пальцем по коричневій вицвілій палітурці альбому тітки Пруденс.
— А що означають ініціали ЖКД? Ж — це, напевно, Женев’єва? — запитав я, вже знаючи відповідь.
— ЖКД. Гм, Мерсі, а у тебе не було залицяльника з такими ініціалами?
— Я не пам’ятаю. А ти, Грейс?
— ЖД… ЖД… Ні, не пригадую.
Все, бабусь можна було більше ні про що не питати.
— Ой лишенько, ви ж тільки погляньте, котра година! Час до церкви! — схопилася тітка Мерсі.
Тітка Грейс попрямувала до гаража:
— Ітане, будеш хорошим хлопчиком? Викотиш «кадилак» надвір? А ми пішли чепуритись.
8
Синю форму носили військові Півночі (федерати), а сіру — Півдня (конфедерати).