Гаррі Поттер і таємна кімната
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 966-7047-34-2
- Переводчик: Морозов Віктор
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і таємна кімната». Краткое содержание книги:
— Він із Ґрифіндору, — відразу озвався Гаррі.
— А слизеринцям, Олівере, шпигун не потрібен, — додав Джордж.
— Чому ти так думаєш? — роздратувався Вуд.
— Бо вони вже тут, — показав униз Джордж. Кілька постатей у зеленій формі з мітлами в руках виходили на поле.
— Не може бути! — розлючено засичав Вуд. — Я ж замовив на сьогодні стадіон! Зараз усе з'ясуємо.
Вуд понісся додолу, зі злості приземлившись занадто різко, і тому мало не впав, злізаючи з мітли, Гаррі, Фред і Джордж спустилися слідом за ним.
— Флінте! — гаркнув Вуд капітанові Слизерину. — Зараз наша година тренувань! Ми спеціально домовились! Можете забиратися!
Маркус Флінт був ще кремезніший, ніж Вуд. З підступним, яку троля, виразом обличчя він відповів:
— Вуде, тут вистачить місця для всіх. Підійшли також Анжеліна, Алісія й Кеті. У слизеринській команді дівчат не було, і всі слизеринці стояли пліч-о-пліч, скоса поглядаючи на ґрифіндорців.
— Але я це поле замовив! — мало не вибухав зі злості Вуд. — Замовив заздалегідь!
— Ага, — сказав Флінт, — а я ось маю спеціальний дозвіл із підписом професора Снейпа. "Я, професор Снейп, дозволяю команді Слизерину провести сьогодні тренування на полі для квідичу у зв'язку з необхідністю випробувати нового ловця".
— Ви маєте нового ловця? — розгубився Вуд. — А де ж він?
І тут з-поза спин шести кремезних постатей вигулькнув сьомий. Він був менший за них, а на його блідому загостреному обличчі сяяла самовдо-волена посмішка. То був Драко Мелфой.
— Ти часом не син Луціуса Мелфоя? — запитав Фред, неприязно глянувши на Мелфоя.
— Цікаво, що ти згадав його батька, — сказав Флінт, і всі слизеринці заусміхалися. — Зараз побачите, який щедрий дарунок він зробив команді Слизерину.
Усі семеро виставили вперед свої мітли.
Сім ретельно відшліфованих, новесеньких держаків і сім рядочків тоненьких золотих написів "Німбус-2001" виблискували перед самісінькими носами ґрифіндорців у промінні ранкового сонця.
— Найновіша модель. Випущена минулого місяця, — — недбало сказав Флінт, змахнувши порошинку з кінчика своєї мітли. — Думаю, вона набагато перевершує попередню двотисячну модель. А з тими старенькими "Клінсвіпами", — він огидно вишкірився до Фреда й Джорджа, що стискали свої "Клінсвіпи-5", — не варто й порівнювати.
Ніхто з ґрифіндорської команди навіть не знав, що відповісти.
Мелфой так самовдоволено посміхався від вуха до вуха, що його холодні очі перетворилися у вузенькі щілини.
— Гляньте-но, — сказав Флінт, — напад на стадіон.
Через усе поле по траві бігли Рон і Герміона — подивитися, що діється.
— Що сталося? — звернувся Рон до Гаррі. — Чому ви не граєте? І що цей тут робить?
Він глянув на Мелфоя, який натягав на себе слизеринську форму для квідичу.
— Карочє, я новий ловець Слизерину, Візлі, — пихато мовив Мелфой. — Тут усі кайфують від мітел, які мій старий купив нашій команді.
Рон аж роззявив рота, побачивши перед собою сім розкішних мітел.
— Класні, правда? — посміхнувся Мелфой. — То, може, й ґрифіндорці нашкрябають трохи грошенят і куплять нові мітли? Маю ідею: розіграйте в лотерею свої "Клінсвіпи 5", — може, якийсь музей і купить їх.
Слизеринська команда мало не попадала зі сміху.
— Зате жоден з наших гравців не купував собі місця в команді, — втрутилася в розмову Герміона. — Вони всі потрапили сюди лише завдяки таланту.
Вираз Мелфоєвого обличчя став не таким самовдоволеним.
— А тебе, задрипана бруднокровко, ніхто й не питає! — випалив він.
Гаррі збагнув, що Мелфой сказав щось дуже гидке, бо після його слів зчинився справжній гармидер. Флінт кинувся захищати Мелфоя, бо на того вже наскакували Фред і Джордж. Алісія закричала: "Як ти смієш!", а Рон з криком: "Ти заплатиш за це, Мелфою!" видобув з мантії свою чарівну паличку і скерував її Мелфоєві в обличчя, яке тієї миті ховалося під руками Флінта.
По стадіону розійшовся луною гучний вибух, і жмуток зеленого сяйва вистрелив з іншого кінця палички Рона, поціливши йому в живіт з такою силою, що Рон аж покотився по землі.
— Роне! Роне! Ти цілий? — закричала Герміона.
Рон розкрив рота, але не зміг нічого сказати. Натомість могутньо відригнув, і з його рота вискочило кілька слимаків, упавши йому на живіт і коліна.
Слизеринська команда мало не вмерла з реготу. Флінт аж зігнувся, хапаючись за свою нову мітлу, щоб не впасти.
Мелфой стояв рачки, гупаючи кулаком по землі. Ґрифіндорці обступили Рона, який усе ще блював великими, лискучими слимаками. Усім було навіть страшно до нього доторкнутися.
— Мабуть, треба відвести його до Геґріда, це найближче, — сказав Гаррі Герміоні, яка відважно кивнула головою, й вони разом підвели Рона тримаючи його попід руки.
— Що сталося, Гаррі? Що сталося? Він захворів? Але його можна вилікувати, правда? — прибіг Колін з трибун і тепер витанцьовував навколо проводжаючи їх із поля.
Рон знову відригнув, вибльовуючи дедалі нових слимаків.
— Ого-о-о! — заворожено вимовив Колін, підносячи фотоапарат. — Гаррі, ти б не міг потримати його рівніше?
— Коліне, забирайся звідси! — розсердився Гаррі. Разом з Герміоною вони допомогли Ронові вийти зі стадіону й пішли полем до узлісся.
— Роне, вже близько, — заспокоювала його Гер-міона, побачивши неподалік хатину лісника. — За хвильку все буде добре, ще трошки…
До Геґрідової халупи лишалося метрів сім, коли раптом відчинилися двері, але там з'явився не Геґрід. Звідти вискочив Ґільдерой Локарт, одягнений сьогодні в рожево-бузкову мантію.