Червона зоря
- Автор: Богданов Александр Александрович Малиновский
- Год: 1922
- Язык: украинский
- Год: Україно-американське видавництво «Космос»
- Переводчик: Остап Нитка
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Червона зоря». Краткое содержание книги:
— Чий це вірш? — спитав я.
— Мій, — відповів Енно. — Я написав його для Менні.
Я не міг повно оцінити внутрішню красу вірша на чужій ще для мене мові, але ж я добре бачив, що думка його не плутана, ритм дуже доладний, рима голосна й багата. Це дало новий напрямок моїм думкам.
— Значить, ваша поезія ще й досі кохається у ритмі й римі?
— Звичайно, — трохи здивовано відповів Енно. — Хіба вам видається, що це не гарно?
— Ні, зовсім не те, — пояснив я. — Бачите, у нас панує думка, що цю форму породив смак гнобительських класів нашого суспільства, — як вираження їхньої вередливості і прихильності до умовностей, що сплутують волю художньої мови. А звідси роблять висновок, що поезія майбутнього, поезія доби соціалізму мусить скасувати й забути ці тісні для творчості форми.
— Це зовсім не так, — гаряче заперечив Енно. — Правильно-ритмічне подобається нам зовсім не через нашу прихильність до умовного, а тому, що воно глибоко гармонує з ритмікою ходи процесів нашого життя й свідомості. А рима, що завершує низку різноманітності однаковим кінцевим акордом, хіба ж вона не глибоко пасує до життєвого зв’язку людей, котрий їхню внутрішню різноманітність вінчає єдністю втіхи в коханні, єдністю розумної мети у праці, єдністю настрою в мистецтві? Художньої форми без ритму взагалі бути не може. Де нема ритму звуків, там мусить бути ще навіть строгіший ритм образів, ритм ідей… А що рима, справді, походження феодального, то це ж можна сказати і про багато інших корисних і гарних речей.
— Але ж рима й справді тіснить і утруднює висловлювання поетичної ідеї?
— Ну, то й що ж з того? Адже ж це утиснення випливає з тієї мети, котру художник ставить перед собою вільно. Але воно не лише утруднює, а й удосконалює висловлювання поетичної ідеї і задля того тільки й існує. Що складніше мета, то важчий до неї шлях, отже, — більше різних утисків на цьому шляху. Коли ви схочете збудувати гарну будівлю, скільки вимог техніки й гармонії будуть визначати, а тому, отже, і утискувати вашу роботу! Ви вільні вибрати собі мету, — тут і край вашій людській волі. Але раз ви бажаєте мети, ви тим уже бажаєте і засобів, котрими ви можете до неї дістатись.
Ми вийшли в сад відпочити від безлічі вражень. Був уже вечір, тихий і лагідний весняний вечір. Квітки почали вже згортати своє листя й цвіт на ніч: це загальна особливість усіх рослин Марса, породжена його холодними ночами. Я відновив почату розмову.
— Скажіть, якого сорту белетристика у вас тепер переважає?
— Драма, особливо ж — трагедія, а крім того — поезія картин природи. — відповів Енно.
— В чому ж полягає зміст вашої трагедії? Де матеріал для неї у вашому щасливому, мирному житті?
— Щасливому? Мирному? Звідки ви це взяли? У нас панує мир між людьми, це правда, але немає миру з природою, та й не може його бути. А це ж такий ворог, що з самої його поразки народжується нова загроза. За останній період нашої історії ми в кількадесят разів збільшили експлуатацію нашої планети, паша чисельність росте, та ще швидше ростуть наші потреби. Небезпека виснаження сил і засобів природи вже не один раз повставала перед нами або в тій. або в інший галузі праці. До останнього часу нам щастило перемагати її, не звертаючись до огидного нам зменшення життя в нас самих і в нащадках, а от тепер стан боротьби набуває особливо грізного характеру.
— Я ніяк не думав, щоб вашій могутності в техніці й науці загрожували такі небезпеки. Ви кажете, що це вже вам траплялося у вашій історії?
— Ще сімдесят років тому, коли вичерпалося кам’яне вугілля, а перейти на водяну й електричну енергію ми ще до ладу не встигли, — нам, щоб виконати велетенську перебудову машин, довелося винищити безліч дорогого нам лісу нашої планети, що на десятки років зіпсувало їй красу і клімат. Після того, коли ми вже упоралися з цією кризою, років з двадцять тому знову виявилось, що виснажуються залізні руди. Почалося прискорене вивчення твердих сплавів алюмінію, і безліч своїх технічних сил ми кинули на електричне видобування алюмінію з ґрунту. А тепер статистики вирахували, що через тридцять років нам загрожує недостача їжі, якщо до того часу не буде винайдено синтезу білків з елементів.