З воєнного нотатника
- Автор: Гальчевський-Войнаровський Яків
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Діокор
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «З воєнного нотатника». Краткое содержание книги:
Одна новина мене особисто в той день втішила: большевики повинні, згідно з новою умовою, відійти до лінії Люблін — р. Вепр — Красностав — Білгорай на нову границю, яка проходимите від Полудневої Литви, біля Ломжі на Берестя — р. Буг — 18 км перед Равою Руською до р. Сян й річкою Сяном — аж до її джерел. Коли дружина Надя з сином Романом живі, то вони залишаться в "сфері німецьких інтересів". Отже спадає з душі великий моральний тягар і є певність, що колись я зустріну своїх дорогих істот.
Тепер складаю і пишу через "фельдпост" листа: поки червоні відійдуть, то й мій лист дійде в Грубешівщину — вслід за німецькими військовими частинами.
Дуже турбуюся долею швагрів. Інженера Антона Которовича, який був у 27-й дивізії піхоти, я вже шукав серед полонених. У Варшаві був другий швагер, редактор Геннадій Которович, а чи він вийшов живим у часі подій у польській столиці? Запроторили поляки до в'язниці мого тестя, о. Івана Которовича — за його національно-громадську працю на підставі "монстр-процесу": чи цей цінний чоловік живий? Не знаю рівно ж, що є з полковником Миколою Чеботарівим, який 3,5 роки сидів без суду в Мокотові, як ворог Польщі. Йому закидали поляки контакт то з большевиками, то з німцями, а тому, що доказів не мали, то й в'язнили старшину-емігранта, за якого ніхто не міг чи не хотів заступитися, бо так звана група "уенерівців" його виріклась і навіть була задоволена, що енергійна, сильна й навіть небезпечна для них індивідуальність обезвладнена.
На Заході йдуть приготування до наступу на Францію. Із загрожених районів німці евакуюють своє населення в глибину краю. Німецькі вояки не мають пошти з Надрейнських районів і їх турбує, що там діється з їхніми родинами? Вони висловлюють свої турботи навіть полякам, а ті радіють і мають підставу для нових пліток. До них належить також чутка, що команда табору заборонить нам купувати у місті ріжні речі й продукти. Хтось видумав, що опіку над нашим "офлягом" перебере жандармерія, бо військо має инші завдання.
3. X. перепроваджено ревізію серед польських жовнірів: надвижку понад 50 злотих конфісковано. Знову знайдено жовнірів, які мали десятки тисяч золотих.
Звільнено додому всіх підстаршин і рядовиків — полонених фольксдойчів-поляків. Значить всіх тих, яких я бачив із паперовими "ґакенкройцами" на кашкетах, вже немає в Ленчиці. Вони на деякий час поїхали додому. Перед від'їздом одного боялися, — щоб "німець" не взяв їх до свого війська й не послав воювати у Францію. Найкраще вони почувалися вдома, біля своїх родин, а щоб хтось інший воював за них! От яких "фольксдойчів" набули собі німці!
5. X. ми з Шиманським і Юзофом є в камері № 16. Колись у ній сиділи найнебезпечніші злочинці. Бачу на стінах ріжні їхні сентенції, писані олівцем. Є також обрахунок відсидженого часу й роки до відбуття кари — 8, 10, 12 років! По іменах і прізвищах бачу, що сиділо тут кілька жидків-комуністів за "святу ідею пролетаріату й світової революції". В новій і темній кімнаті з труднощами можна (було) вдень читати. Вже направлена міська електровня й маємо струм, але наша лампочка в кілька свічок ледве блимає. Сьогодні купив за 4 злотих дешевеньку сорочку. Взагалі, я живу дуже ощадно, бо навіть тих 50 грошей, як додаток до обіду, видаю з острахом, маючи всього 110 злотих у кишені.
6. X. написав знову цілу серію листів. Після прогулянки за містом у числі 25 штабових старшин ми слухаємо промови канцлера А. Гітлера по радіо. Він гостро критикував політику Польщі, замір маршу на Берлін й іронічно сказав, що тепер 650 тисяч поляків дійсно машерують на столицю Рейху, але як… полонені! Згадав А. Гітлер і про Україну: вороги України закидають йому, що він хоче її відбудувати.
Лякає всіх нас, особливо тих, які не мають грошей, "велика дорожнеча": масло (коштує) 8 злотих, шинка — 6, ковбаса — 5 злотих, хліб — 50 грошів, папіроси "Клюб" — 2.35 грошів… махорка — 1.50 грошів і т. ін. Я "потішаю" песимістів, що пам'ятаю коробку сірників за 500 тисяч рублів на терені Совітів, поки не наступила девальвація й не впроваджені були в обіг "червонці".
Ногу так пече, що не можу використати годину часу на прогулянці, щоб не розболілася вона. 8.X. йду до лікаря. Він приписує якесь натирання, яке купую за 1.60 зл.
З останньою групою прибуває три кзьондзи, а всіх є чотири. Тому щовечора буває "рожанец", а в неділю і свята — по дві "мши" — одна по другій. Майже всі поляки сповідаються, каються у своїх особистих, державних і мілітарних гріхах: вони завжди мудрі по шкоді!
Характерно, що сповідників багато, але після сповіді й служби Божої знову — сварка, інтриги, непорозуміння, ріжні нарікання. Дрібничковість і мізерота душ виявляється тутечка в повній силі.