Натюрморт із вудилом

1

Почалося це так: багато років тому, під час моїх перших відвідин амстердамського Королівського музею, коли я проходив залою, де знаходилася чудова Подружня пара Гальса і прекрасне Весілля Дейстера, то натрапив на образ невідомого мені маляра.

Я одразу зрозумів, хоча це важко було б раціонально витлумачити, що сталося щось важливе, істотне, щось значно більше, ніж випадкова зустріч у юрмищі шедеврів. Як окреслити цей внутрішній стан? Розбуджена враз цікавість, напружена увага, стривожені відчуття, сподівання пригоди, згода на осяяння. Я зазнав мало не фізичного відчуття, ніби хтось мене покликав, повабив до себе. Образ запав у пам’ять на довгі роки — виразний, настирливий, — а прецінь то не була парсуна з палаючим поглядом, ані жодна драматична сцена, а лише спокійний, статичний натюрморт.

Ось перелік зображених на полотні предметів: праворуч опецькуватий дзбанок із випаленої глини кольору насиченої теплої бронзи, посередині масивний скляний келих, званий рьомером, до половини наповнений рідиною; ліворуч — срібно-сірий олов’яний дзбанок із накривкою та носиком. І ще, на полиці, де стоїть це начиння, — дві фаянсові люльки і картка паперу з нотами й текстом. Вгорі — металеві предмети, яких я спершу не зумів ідентифікувати.

Найзахоплюючим було тло. Чорне, глибоке, як провалля, а водночас пласке, як дзеркало, відчутне на дотик і загублене у перспективі безконечності. Прозорий покров прірви.

Тоді я занотував прізвище маляра — Торентіус. Відтак шукав у різних історіях мистецтва, енциклопедіях, словниках митців докладнішої інформації про нього. Проте словники та енциклопедії мовчали, або ж згадки були каламутними й плутаними. Здавалося, що Торентіус був гіпотезою учених, а насправді ніколи не існував.

Коли я врешті натрапив на джерела й документи, перед моїми очима раптом виринуло дивовижне життя цього маляра, бурхливе, незвичайне, драматичне, цілком відмінне від банальних життєписів більшості його цехових колег. Для тих нечисленних, хто про нього писав, він був загадковою, тривожною постаттю, а його блискуча кар’єра й трагічний кінець не вкладаються в жоден логічний, прозорий візерунок; це радше заплутаний вузол численних сюжетів — мистецьких, суспільних, побутових, зрештою, може, й політичних.,