Антон та інші нещастя

— Твоєму татові варто ще помріяти про звірячу шкуру, — каже Іне, подумавши.

Я здивовано на неї дивлюся.

— Якщо йому так конче кортить мати коминок, то коминок мав би романтичніший вигляд з простеленою перед ним звірячою шкурою, — пояснює Іне.

Романтично… Мій живіт знову посилає мені сигнали сумніву.

— Не певний, чи татові вистачає романтизму в душі на звірячу шкуру… — кажу я з ваганням у голосі.

— То, може, накидка на фотель? З оленячої шкури? — не відступає Іне.

— Ну, це вже більше підходить.

— Можеш у нас позичити, — задоволено промовляє Іне й бере чистий аркуш паперу. — Які ще пункти візьмемо для нашого оголошення?

Я швидко переглядаю журнальні анонси.

— «Тепле плече», — зачитую вголос. — Багато хто собі такого бажає в оголошеннях.

— Добре, — Іне записує угорі на аркуші: коминок, накидка на фотель, тепле плече. — А ще він повинен бути молодявий, — каже Іне, гризучи олівець.

— Обов’язково, — погоджуюсь я.

— Принаймні мусить спробувати, — додає Іне.

Ми обоє впадаємо в глибоку задуму. Молодявість, боюся, не найвиразніша татова риса. Звісно, усе залежить, з ким порівнювати. Тато молодявий порівняно з бабусею, наприклад.

— А якою повинна бути дама? — Іне підводить риску під уже написаним.

— Весела, — миттю відповідаю я. — Щоб тато став ще веселішим.

Іне пише «весела» під рискою.

— Тільки ж не занадто весела, — уточнюю я, трохи подумавши. — Щоб не реготала без угаву!

Іне киває, розуміє, що я маю на увазі. Ми вже мали одну таку даму, нестримну в реготах.

— Як тобі таке: «Сумний чоловік шукає не занадто веселу жінку для спільних приємностей»? — пропонує Іне.

Я зважую її слова й хитаю головою.

— «Приємності» не годяться. «Затишок» ліпше пасує.

Іне погоджується. Ми кілька разів промовляємо фразу вголос, але вона щось нам не дуже подобається.

— Замало романтики, — вважає Іне.

Я теж вважаю, що чогось замало.

— «Молодявий чоловік з теплим плечем…» — пробую сформулювати по-новому, бо щось не впевнений в усій тій романтиці; тепле плече принаймні надійне, усі мають тепле плече.

Іне киває.

— Це може підійти, — каже вона. — «Молодявий чоловік з теплим плечем… шукає затишок біля коминка», наприклад?

— Звучить так, ніби тато зібрався на пікнік грилювати ковбаски.

Ми переглядаємося й зітхаємо хором. Як же важко! Я доїдаю хрусткий хлібець, Іне викидає недогризену ріпку в кущі.

— Треба написати кілька слів про те, що любить твій тато. Щоб могло когось звабити, — міркує вголос Іне.

— Він любить піцу.

— У піці замало звабливості, — вважає Іне.

— Телевізійні новини, — кажу вже не так впевнено.