Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця». Краткое содержание книги:
Річард теж розуміє, що не зможе цьому запобігти, тому відчуває свою провину. Він поодинці повинен нести гріх, в якому не зважився б зізнатися навіть єдиній людині, яку любив… І яку втратив.
Приєднуйтесь до Річарда і Келен в заключному романі про одну з найдивовижніших і незабутніх пригод, коли-небудь описаних. Вона почалася з першого правила, а закінчиться правилом правил, неписаним правилом, правилом, негласним з давніх часів.
З новим сходом сонця, світ зміниться назавжди…
Скрізь, де Том і Дженсен подорожували або торгували, вони бачили зведені храми і церкви, як новий символ надії на порятунок людства від страждань. Проповідники Бога подорожували по сільській місцевості, що б нести слова віри і вимагати відданості і визнання Його.
Дженсен і її люди трималися відособлено, насолоджуючись плодами власної праці і просто радіючи тому, що вони залишені в спокої тиранами і військами. Але деякі з її людей взяли догми нової релігії, нав'язаної їм. Отримувати готові відповіді на запитання виявилося для них легше, ніж думати самостійно.
Дженсен усвідомлювала, що світ, в якому вони живуть, стає тим, що називають «темними часами», але вона також знала, що в цьому дрімучому оточенні вона, і ті, хто залишиться з нею, зможуть створити їх власне маленьке місце для щастя, веселощів і сміху. Решта цього світу була сильно зайнята власними стражданнями, щоб турбуватися про віддалену область, населену тихими людьми.
Частина позбавлених дару, так як їх спогади про Старий Світ зникали, залишали свої землі і йшли в міста або більш віддалені області. Неусвідомлено вони несли з собою ген відсутності дару, поширюючи його в найвіддаленіші куточки світу.
— Як поживає наш сад? — Запитала вона Тома, коли він закінчив зчищати бруд з черевиків.
Він скуйовдив світле волосся на голові і посміхнувся.
— Урожай на підході, Джен. Ти можеш повірити в це? Я, Том Рал, вирощую урожай для себе! І знаходжу це більш ніж приємним. І ще я думаю, що у свині вже скоро опорос. Я кажу тобі — Бетті так і крутиться навколо неї. Дивлячись на неї, у мене склалося враження, що майбутніх поросят вона вже вважає своїми.
Бетті, коричнева кізка Дженсен, любила її новий будинок. Вона весь час знаходилася поруч з Томом і Дженсен і вона могла у всьому задавати тон. Під керівництвом Бетті знаходилися два коні, яких вона любила, один мул, якого вона терпіла і курчата, на яких вона дивилася зверхньо. І скоро у неї будуть власні малюки.
Тому сперся спиною на стіну і, схрестивши руки, пильно розглядав природно розсіяні навколо прекрасні весняні сільські пейзажі.
— Я думаю, ми будемо створювати тільки прекрасне, Джен.
Вона підвелася навшпиньки і поцілувала його в щоку.
— Добре, тому що я збираюся народити дитину.
З мить він виглядав приголомшеним, а потім підстрибнув у повітря з диким криком.
— Та ну! Дженсен, це ж чудо! Ми народимо нового маленького Рала в новий світ? Правда?
Дженсен розсміялася і кивком підтвердила його захват.
Їй так хотілося, щоб Річард і Келен дізналися, щоб вони хоч разок провідали їх, коли у неї з часом з'явиться малюк. Але Річард і Келен були в іншому світі.
Вона прийшла сюди, щоб любити широкі залиті сонцем поля, дерева, прекрасні гори вдалині і затишний будинок, який вони будували. Це був їх будинок. Будинок, заповнений любов'ю і життям. Дженсен було сумно, що її мати не може побачити її світу. Їй було шкода, що Річард і Келен не можуть побачити її новий будинок, її новий світ, який вони з Томом сотворили на порожньому місці, з нічого. Вона знала, наскільки Річард пишався б нею.
Дженсен знала, що Річард реальний. Але для решти її друзів тут, у цьому новому світі, Річард і все, що він втілював, все, що він представляв, все, що вони колись знали про нього… Йшло в туманне царство легенд і міфів.
Було схоже, що Келен зупинялася через кожен крок, щоб вітати людей. Вона піднялася на самі кінчики шкарпеток, щоб подивитися через натовп, намагаючись побачити людей, яких вона видивлялася — людей, споглядання яких схвилювало її.
Було схоже, що весь світ зібрався у величезних коридорах Народного Палацу. Вона не пригадувала, що їй коли-небудь доводилося бачити таку незліченну кількість людей, що зібралися заради чогось. Але це була особлива подія, щось таке, чого ніхто й ніколи не бачив раніше. Ніхто не хотів пропустити її.
Світ став зовсім іншим. З такою масою одержимих ненавистю людей, які зникли з цього світу і перенеслися в інший, почалося відродження, схоже, духовне відродження.
Дефіцит робочої сили у виробництві із застосуванням важкої фізичної праці, потреба в їжі та інших благах — стимулювали розвиток винаходів і впровадження нововведень. Кожен день вона чула про якісь досягнення, про нові розробки. Ніщо не обмежувало можливості людей на терені творення і процвітання. Здавалося, що світ розквітав.
Келен зупинилася, коли хтось піймав її за руку. Повернувшись, вона побачила Джилліан з її дідусем. Келен міцно обійняла дівчинку і сказала її дідусеві, якою хороброю молодою дівчиною була його внучка, і повідала про те, як вона допомогла врятувати їх всіх, насилаючи сни. Дідусь просто сяяв від гордості.