Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Психология » ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:

Легендарний американський психолог Філіп Зімбардо через майже 40 років повертається до знаменитого Стенфордського в'язничного експерименту, який відбувався під його керівництвом влітку 1971 року. У книжці докладно викладено перебіг експерименту, долучено розлогі уривки із щоденника психолога й учасників, матеріали інтерв’ю, аудіо- та відеозаписів. Професор Зімбардо проводить паралелі з іншими подібними експериментами, а також моторошними прикладами «ефекту Люцифера» у реальному житті: насильством у державних інституціях, геноцидами, етнічними чистками, порушеннями прав людини. Він також робить огляд впливу Стенфордського експерименту на суспільні науки, зміни у законодавстві, мистецтво, а найголовніше — на розуміння природи людської жорсткості загалом, банальності зла, але водночас і банальності героїзму.
1 ... 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287
Перейти на страницу:

Розмірковуючи про європейських християн, які допомагали євреям під час Голокосту, я думаю про «банальність доброти». Мене знову і знову вражає, як багато було таких рятівників. Ці люди діяли за покликом сумління, з міркувань звичайної порядності, вони не вважали себе героями. Банальність їхніх чеснот особливо вражає в контексті неймовірних злочинів систематичного геноциду нацистів у масштабах, яких раніше ніколи не бачив світ[598].

Упродовж усієї нашої подорожі я хотів показати, що зловживання військових поліцейських по відношенню до в’язнів Абу-Ґрейб і жорстокість охоронців в нашому Стенфордському в’язничному експерименті ілюструють ситуацію, описану у «Володарі мух», — коли звичайні люди на час перетворюються на породження пекла. Ми повинні поставити їх поруч у тими, хто тривалий час чинить неймовірні злочини, з такими тиранами, як Іді Амін, Сталін, Гітлер і Саддам Хусейн. А герої моменту повинні стояти поруч із тими, хто робив героїчні вчинки все своє життя.

Героїчний вчинок Рози Паркс, коли вона відмовилася сидіти на місцях для «кольорових» в задній частині автобуса в Алабамі, вчинок Джо Дарбі, який доніс до широкого загалу тортури в Абу-Ґрейб, або дії рятувальників-добровольців, які приходять на допомогу кожному, хто потрапив у біду, — усе це акти мужності, що відбулися і відбуваються в певний час у певному місці. На противагу їм, героїзм Махатми Ганді або Матері Терези — це сміливі дії, що тривали все життя. Тривалий героїзм відноситься до миттєвого героїзму як стійкість до хоробрості.

Така точка зору передбачає, що кожен із нас може з легкістю стати героєм або лиходієм, залежно від того, які ситуативні чинники на нас впливають. Тому дуже важливо зрозуміти, як можна обмежувати, стримувати і запобігати ситуативним і системним силам, які спонукають декого з нас до соціальної патології. Але для будь-якого суспільства не менш важливим є створювати «героїчні образи». Для цього необхідно нагадувати людям, що кожен з нас — герой, який чекає своєї години, готовий почути заклик і вчинити по совісті, коли настане вирішальний момент. І вирішальне питання для кожного з нас полягає в тому, щоби діяти, допомагати іншим чи ні. Тож приготуймо лаврові вінки для всіх тих, хто відкриє в собі джерело прихованих сил і чеснот, які дадуть їм змогу йти вперед і кинути виклик несправедливості і жорстокості, у відповідності зі своїми принципами і цінностями.

Великий обсяг досліджень, присвячених ситуативним детермінантам антисоціальної поведінки, який ми тут розглянули, підтверджений дослідженнями Мілґрема про владу авторитету, а також Стенфордським в’язничним експериментом, які переконливо демонструють, що нормальних, звичайних людей можна спонукати робити неймовірно жорстокі дії проти невинних[599]. Однак у цих дослідженнях, як і в багатьох інших, завжди була не лише більшість, яка слухалася, підлаштовувалася, підпорядковувалася, піддавалася переконанням і спокусі. Була і меншість, яка чинила опір, заперечувала і не підкорялася. У певному сенсі героїзм — це і є здатність чинити опір потужним ситуативним силам, які так легко вловлюють у свої тенета більшість людей.

Чи відрізняються ті, хто чинить опір, від тих, хто сліпо підкоряється?[600] Чи вони схожі на Кларка Кента, чий пересічний вигляд приховує надзвичайні здібності Супермена? Анітрохи. Наша концепція банальності героїзму стверджує, що герої моменту не надто відрізняються від більшості, від тих, хто піддався спокусі. Поки що немає багато емпіричних досліджень, якими можна обґрунтувати подібні твердження. Героїзм — непросте явище, воно насилу піддається систематичному вивченню, опирається чітким визначенням і збору даних «по гарячих слідах». Героїчні вчинки непередбачувані, і оцінити їх можна тільки після того, як вони були здійснені. Оскільки героїв зазвичай розпитують через місяці або роки після того, як героїчний вчинок був здійснений, не існує ніяких досліджень-прогнозів того, що фотограф Анрі Картьє-Брессон називав «вирішальним моментом» героїчного вчинку[601]. Треба зізнатися, ми не знаємо, на чому ґрунтуються рішення героїв, коли вони вирішують зробити ризикований вчинок.

вернуться

598

Див.: F. Rochat, A. Modigliani, «Captain Paul Grueninger: The Chief of Police Who Saved Jewish Refugees by Refusing to Do His Duty»? in Obedience to Authority: Current Perspectives on the Milgram Paradigm, ed. T. Blass. Mahwah, NJ: Erlbaum, 2000.

вернуться

599

S. Milgram, Obedience to Authority: An Experimental View, New York: Harper & Row, 1974. Також див: P. Zimbardo, C. Haney, W. C. Banks, D. Jaffe, „The Mind Is a Formidable Jailer: A Pirandellian Prison”, The New York Times Magazine, 8 квітня 1973 року C. 36ff.

вернуться

600

Дослідження особистісних корелятів, які б розрізняли «послужних» від «непокірних» показують всього лиш кілька істотних чинників. Ті, хто мав вищі результати на шкалі авторитарної особистості (F Шкала), були більш схильними підпорядковуватись авторитетові, а непокірні отримували нижчі результати. Див: А. С. Elms, S. Milgram, Personality Characteristics Associated with Obedience and Defiance Toward Authoritative Command, Journal of Experimental Research in Personality 1 (1966), -C. 282-89.

Другою змінною, яка може впливати на тенденцію до послуху / непокори, є віра у внутрішній або зовнішній контроль свого життя: особи із зовнішньою атрибуцією частіше є послужними. Подібно було серед християн-учасників дослідження: ті, хто вірив у божественний контроль їхніх життів, частіше слухались експериментатора. Див: Т. Blass, Understanding Behavior in the Milgram Obedience Experiment: The Role of Personality, Situations, and Their Interactions, Journal of Personality and Social Psychology 60(1991), -C. 398-413.

вернуться

601

E. Midlarsky, S. F. Jones, R. Corley, Personality Correlates of Heroic Rescue During the Holocaust, Journal of Personality 73 (2005), -C. 907-34.

1 ... 278 279 280 281 282 283 284 285 286 287
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)