Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.
- Автор: Колектив авторів
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Міністерство фінансів України, Національний університет ДПС України
- ISBN: 978-966-337-259-4
- Жанр: право
Электронная книга - «Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України: в 3 т.». Краткое содержание книги:
Платник податку — отримувач таких доходів звільняється від обов’язків погашення такої суми податкових зобов’язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Так, відповідно до підпункту 168.2.1 п. 1682 ст. 168 розділу IV ПК платник податку — фізична особа, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Суб’єктом ненарахування, неутримання та/або несплати (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб у цьому випадку буде сам платник податків.
Стаття 128. Неподання або подання з порушенням строку банками чи іншими фінансовими установами податкової інформації органам державної податкової служби
128.1. Неподання або подання податкової інформації банками чи іншими фінансовими установами з порушенням строку, визначеного цим Кодексом, органам державної податкової служби, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень.
Ті самі дії, вчинені протягом року після застосування штрафу, — тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень.
128.1. Абзаци перший і другий цього пункту ст. 128 ПК (з урахуванням п. 118.1 ст. 118 ПК) передбачає відповідальність за такі форми бездіяльності та дії:
— неподання в строк, визначений ПК, банками та іншими фінансовими установами органам державної податкової служби податкової інформації (за виключенням випадків неподання повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків);
— подання з порушенням строку, визначеного ПК, банками та іншими фінансовими установами органам державної податкової служби податкової інформації (за виключенням випадків неподання повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків).
Податкова інформація — сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (ч. 1 ст. 16 Закону «Про інформацію» в редакції від 13 січня 2011 року). Органи державної податкової служби мають право одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та цим Кодексом, довідки та/ або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду — інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності (див. пп. 20.1.3 ПК). Порядок отримання податкової інформації конкретизований у ст. 73 ПК з урахуванням ст. 60 і ст. 62 Закону України від 7 грудня 2000 року «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків.
Неподання інформації за змістом цього пункту ст. 128 ПК — це відсутність документів, що містять необхідну податкову інформацію, по-перше, після закінчення встановленого для подання строку і, по-друге, на момент прийняття рішення про накладення штрафу за це порушення в порядку ст. 116 ПК.
Несвоєчасне подання інформації — це її подання, по-перше, після закінчення встановленого строку і, по-друге, до отримання повідомлення про накладення в порядку ст. 116 ПК штрафу за неподання інформації.
Тобто диспозиція цього пункту сформульована таким чином, що хоча неподання інформації є закінченою формою правопорушення, послідуюче подання цієї інформації утворює нову форму порушення — подання з порушенням строку. Одна і та ж інформація однією установою в один момент часу не може бути і неподаною і поданою несвоєчасно.
Про правила обчислення строків подання інформації див. коментар до п. 117.1 ст. 117 ПК.
Суб’єктами, що вчинюють правопорушення та притягуються до фінансової відповідальності, є банки, інші фінансові установи.
Фінансова установа — юридична особа, яка, відповідно до Закону, надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому Законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).