Відкрите суспільство та його вороги
- Автор: Поппер Карл Раймунд
- Год: 1994
- Язык: украинский
- Переводчик: Олександр Буценко
- Жанр: Общественные науки, социология
Электронная книга - «Відкрите суспільство та його вороги». Краткое содержание книги:
Володимир ШКОДА, професор, доктор філософських наук, Харків
5.31. Коротку критику біологічної теорії держави наведено у прим. 7 до розділу 10 та в тексті. Про східне походження теорії див. R. Eisler. Revue de Synthese Historique, vol. 41, p. 15.
5.32. Про окремі застосування Платонової політичної теорії душі та про наслідки, що витікають із неї, див. примітки 58-59 до розділу 10 та текст. Стосовно фундаментальної методологічної аналогії між містом та індивідом див., зокрема, «Держава», 368 е, 445 с, 577 с. Щодо Алкмеонової політичної теорії людського індивіда чи людської фізіології див. прим. 13 до розділу 6.
5.33. Див. «Держава», 432 b та d.
5.34. Цю, а також наступну цитату взято з книги Дж. Гроута (G. Grote. Plato and the Other Companions of Socrates, 1875, vol. III, 124). Ось головні уривки з «Держави»: 439 с та наст. (історія Леонтія); 571 с та наст. (про звіряче та людське в душі); 588 с (Апокаліпсичне Страхіття; nop. зі «Звіриною» в «Об'явленні Св. Іоанна Богослова» (13, 17 та 18), яка наділена Платоновим числом); 603 d та 604 b (про людину та її боротьбу із собою). Див. також «Закони», 689 а-b та примітки 58-59 до розділу 10.
5.35. Див. «Держава», 519 е та наст. (див. також прим. 10 до розділу 8). Дві наступні цитати взяті з «Законів», 903 с. (Я змінив їхній порядок.) Можна зауважити, що «ціле», про яке йдеться у цих двох уривках («pan» та «holon»),— це не «держава», а «світ», хоча безперечно, що в основі цього космологічного холізму лежить політичний холізм; див. «Закони», 903 d-e (де лікарі та ремісники порівнюються з політиками) і той факт, що Платон часто вживає слово «holon» (надто у множині) для означення як «держави», так і «світу». Далі, перший із цих двох уривків (у тому порядку, як я їх цитую) є стислим викладом фрагмента з «Держави», 420 b-421 с; другий уривок — «Держава», 520 b та наст. («Ми створили вас заради держави і заради вас самих».) Дальші фрагменти, в яких мовиться про холізм чи колективізм, взято з: «Держави», 424 а, 449 е, 462 а та наст.; «Законів», 715 b, 739 с, 875 а та наст., 903 b, 923 b, 942 а та наст. (див. також примітки 31-32 до розділу 6). Стосовно зауваження у цьому абзаці про те, що Платон говорить про державу як про організм, див. «Держава», 462 с та «Закони», 964 е, де держава порівнюється з людським тілом.
5.36. Див. Адамове видання «Держави», II, 303; див. також прим. 3 до розділу 4 та наст.
5.37. На цьому пункті наголошує Адам, op. cit., прим. 546 а, 7 та ст. ст. 288 та 307. Наступну цитату в цьому параграфі взято з «Держави», 146 а; див. уривок із «Держави», 485 а-b, процитований у прим. 26 (1) до розділу 3 та в тексті до прим. 33 до розділу 8.
5.38. Це головний пункт, у якому я змушений відхилити Адамову інтерпретацію. На мою думку, Платон хотів показати у книжках VI-VII «Держави», що філософ-цар, який цікавиться переважно нествореними та нетлінними речами («Держава», 485 b; див. останню примітку до цього розділу та відповідне місце у тексті), отримує разом із математичною та діалектичною освітою знання про Платонове число і в такий спосіб володітиме засобом зупинення соціального виродження, а відтак — і розпаду держави. Див., зокрема, текст до прим. 39.
Ось цитати, що наводяться далі в цьому абзаці: «Расу охоронців слід підтримувати чистою» — «Держава», 460 с, і текст до прим. 34 до розділу 4; «Важко похитнути державу...» — 546 а.
Про різницю, яку проводить Платон між раціональним знанням та обманливим судженням, яке грунтується на відчутті та досвіді, у математиці, акустиці та астрономії, див. «Держава», 523 а та наст., 525 d та наст. (де розглядаються «міркування», див. також 526 а), 527 d та наст., 529 b та наст., 530 а та наст, (аж до 534 а та 537 d); див. також 509 d-511 е.
5.39. * Мені дорікали за те, що я «додав» кілька слів (які я наводив без лапок) «через брак чисто раціонального методу», але з огляду на «Державу», 523 а та 537 d, мені здасться очевидним, що, коли йдеться про «відчуття», Платон має на увазі саме це протиставлення *. Цитати у цьому абзаці взято з «Держави», 546 b та наст. Варто зауважити, що в цьому уривку вустами «Сократа» промовляють «музи».
У своїй інтерпретації Історії падіння та числа, я старанно уникав важкої, нерозв'язаної і, можливо, нерозв'язуваної проблеми визначення самого числа. (Проблема може бути нерозв'язуваною, оскільки Платон не пояснив до кінця свою таємницю.) Я обмежив свою інтерпретацію цієї проблеми лише тими уривками, що стоять безпосередньо перед і після опису числа. Попри те, що ці уривки досить прозорі, наскільки я можу судити, моя інтерпретація відрізняється від попередніх спроб витлумачити їх.