Одержимий злом [Illvilje]

Нільс Гаммер обернувся до колег.

— Вона прямує до нього, — вже не сумнівався він.

Вістінґ зателефонував Стіллерові.

— Ви бачите те саме, що й ми? — запитав він.

— Так, їде сюди, — підтвердив Стіллер.

— Як вчините у цій ситуації?

— Блокпостам дали вказівку розпитати її, як і всіх, куди прямує. Пояснять, що дорога перекрита до дев’ятої години вечора. А до того часу ми повисимо в неї на хвості, подивимося, як буде поводитись.

Вони ще обговорили практичні моменти, пов’язані з наступним брифінгом. Водночас Вістінґ не відводив погляду від відеотрансляції реєстратора. В усті Лоґена авто переїхало міст Ґлоппенбрюа й попрямувало на схід, у напрямку Саннефьорда й Ефтанґа.

Вістінґ завершив розмову й знову обернувся до Семмельмана.

— Що сталося з автомобілем, у який вони намагалися затягнути Фрею Бенґтсон? — запитав він.

— Спалений дощенту, — відповів Семмельман, беручи теку з фотографіями. — Авто разом з хутором перейшло Томові Керру в спадок від дядька. Він його не перереєстровував на себе, просто почепив украдений номерний знак.

Семмельман погортав папери в іншій папці, знайшов виписку.

— Маємо інформацію від «Автопаса», які станції дорожнього контролю він перетинав. Ймовірно, при кожному перетині вони міняли номерні знаки. Ми з цього приводу затіяли ціле окреме розслідування. Номерні знаки на одному й тому самому типі автомобіля були в двох випадках зняті з транспортних засобів, запаркованих поблизу басейнів, де працював Том Керр.

Поліцейські пропустили один автомобіль між собою та Луне Мельберґ і їхали далі старою прибережною дорогою до Саннефьорду.

— Через п’ять хвилин вона буде на зовнішньому блокпості, — озвався Вістінґ.

Семмельман знову сів на стілець. У нарадчій кімнаті стало тихо. Всі мовчки спостерігали за переслідуванням.

Перед блокпостом вишикувалася черга з автівок. Сірий «форд» звернув з місцевої дороги й зупинився перед пунктом контролю. «Форд» і поліцейських-переслідувачів далі розділяв сторонній автомобіль, тож видимість того, що відбувалося попереду, була не надто добра. Коли підійшла її черга, вона значно довше перемовлялася з вартовими посту, ніж попередній водій, але, зрештою, розвернулася і поїхала в зворотному напрямку. Коли жінка за кермом проминала авто стеження, трохи вдалось роздивитися її. Кругле обличчя, гривка звисає на очі.

— Її відпустили? — здивувався Семмельман, побачивши, що поліційне авто не поїхало вслід за Луне Мельберґ.

— Їй також почепили маячок, — пояснив Гаммер. — Потім наздоженуть.

Вістінґ знову схилився над велетенською схемою, до роботи над якою відчував неймовірну повагу.

— Хто з цих людей є твоїм кандидатом? — запитав він.